Спецпроект

На Сумщині оприлюднюють повну архівну базу загиблих від Голодомору

Сумський історичний портал починає реалізацію проекту “Поверни собі пам’ять!”, який передбачає оприлюднення у відкритому доступі повної бази даних про померлих у період Голодомору 1932-1933 років на території Сумської області.

Про це повідомляє "Сумський історичний портал".

Всі 57 тисяч актових записів про смерть будуть виставлені у відкритому доступі.

Таким чином набуде логічного завершення організована ще у 2009 році архівістами області робота з оцифровування Книг реєстрації актів цивільного стану (РАЦС).

Історики, краєзнавці, а насамперед родичі загиблих дістануть можливість досліджувати ці документи не відходячи від комп’ютера.

Викладення в мережі Інтернет цієї бази даних починається з одного з найменш персоніфікованих масивів документів – книг РАЦС по місту Лебедин. Тут з діагнозом „ББО” (безбілковий набряк) тільки за період з 13 по 30 липня 1933 року померло 135 людей з поміткою замість прізвища „невідомий”.

Можливо, це були ті, хто приходив з інших місцевостей у пошуках їжі. Багато померлих з діагнозом "дистрофія", а також „кахексія”, тобто коли маса тіла нижча за 80% від нормальної.

“Подобран и похоронен Лебединской поликлиникой” – такий напис фігурує в більшості актових записів.

 Зразок облікової картки з архіву Сумського історичного порталу

У деяких випадках вік указано приблизно.

Оригінали документів знаходяться на зберіганні в Державному архіві Сумської області [ДАСО. Ф. Р. 7720, оп. 22, спр. 66; 67; 68], повідомляє СІП.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.