Спецпроект

На Сумщині оприлюднюють повну архівну базу загиблих від Голодомору

Сумський історичний портал починає реалізацію проекту “Поверни собі пам’ять!”, який передбачає оприлюднення у відкритому доступі повної бази даних про померлих у період Голодомору 1932-1933 років на території Сумської області.

Про це повідомляє "Сумський історичний портал".

Всі 57 тисяч актових записів про смерть будуть виставлені у відкритому доступі.

Таким чином набуде логічного завершення організована ще у 2009 році архівістами області робота з оцифровування Книг реєстрації актів цивільного стану (РАЦС).

Історики, краєзнавці, а насамперед родичі загиблих дістануть можливість досліджувати ці документи не відходячи від комп’ютера.

Викладення в мережі Інтернет цієї бази даних починається з одного з найменш персоніфікованих масивів документів – книг РАЦС по місту Лебедин. Тут з діагнозом „ББО” (безбілковий набряк) тільки за період з 13 по 30 липня 1933 року померло 135 людей з поміткою замість прізвища „невідомий”.

Можливо, це були ті, хто приходив з інших місцевостей у пошуках їжі. Багато померлих з діагнозом "дистрофія", а також „кахексія”, тобто коли маса тіла нижча за 80% від нормальної.

“Подобран и похоронен Лебединской поликлиникой” – такий напис фігурує в більшості актових записів.

 Зразок облікової картки з архіву Сумського історичного порталу

У деяких випадках вік указано приблизно.

Оригінали документів знаходяться на зберіганні в Державному архіві Сумської області [ДАСО. Ф. Р. 7720, оп. 22, спр. 66; 67; 68], повідомляє СІП.

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.

Юрій Бойко-Блохін і його сповнений випробувань шлях до утвердження української нації

Матеріали оперативної розробки за кордоном видатного українського вченого, громадсько-політичного діяча й теоретика українського націоналізму Юрія Бойка-Блохіна дають змогу зрозуміти, чому органи мдб / кдб срср так прискіпливо займалися саме науковцями – істориками, мовознавцями, літературознавцями, археологами. Їхні дослідження витоків української нації, державності, мови, культури неабияк ставали на заваді імперським планам кремлівського керівництва, яке переписувало історію на свій лад.