У Києві презентують книгу про закарпатців, які втікали до СРСР

В Українському домі відбудеться презентація книги "Закарпатські втікачі в СРСР: через табори ГУЛАГу і Бузулук до рідних Карпат. 1939-1949. Архівні документи і матеріали".

Час і місце: четвер, 17 травня 2012 р. о 15.00 у конференц-залі "Українського дому" (Київ, Європейська площа).

До збірника включені документи з фондів державного архіву Закарпатської області (ДАЗО), Галузевого державного архіву СБ України (ГДА СБ України), архіву Управління СБ України в Закарпатській області, більшість яких друкується вперше, а також спогади учасників минулих подій, окремі публікації з періодичних видань і документальних збірників та інші матеріали.

Масовий нелегальний перехід громадян Карпатської України (Підкарпатської Русі) в СРСР, спровокований наслідками березневої 1939 року окупації краю та втраченою надією на мирну розбудову своєї щойно започаткованої карпато-української державності, залишив в народній пам’яті глибокий і незгладимий слід.

Втім, довготривале замовчування правди про табірні поневіряння краян, які наважувались втікати з рідних домівок, відразу попадаючи на радянській території в табори і тюрми НКВС, як і обмежений доступ широкому загалу дослідників до архівних документальних масивів, значно ускладнили процес наукового і публічного висвітлення цих сторінок нашої минувшини.

Черговий збірник архівних документів і матеріалів — "Закарпатські втікачі в СРСР: через табори ГУЛАГу і Бузулук до рідних Карпат. 1939–1949 рр.", що тематично поєднаний з раніше виданим (2008 р.) збірником "Закарпатські втікачі в СРСР. 1939–1941 рр.", покликаний ліквідувати цю прогалину.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.

Пам’яті Ольги Стокотельної: "Нехай назавжди твоє добре ім’я буде між людьми"

В історії українського Руху опору 70-80 років ХХ століття особливе місце належить Ользі та Павлові Стокотельним – особам, які були відданими ідеалам вільної та незалежної України й поєднали своє життя з відомими дисидентами, правозахисниками Надією Світличною та Миколою Горбалем. У квітні цього року Ользі та Павлові мало б виповнитися 162… Саме так двійнята Стокотельні рахували свої роки. Та не судилась. 20 грудня 2023 року Ольга покинула цей світ. Цьогоріч Павло вперше за 81 рік буде свій день народження зустрічати сам.

Як співробітники КГБ намагалися зробити з Івана Багряного «червоного»

У 1950–1960-х роках органи МГБ/КГБ СССР намагалися схилити до співпраці, відмови від антирадянської діяльності й повернення до Радянського Союзу діячів культури, науки і літератури, які опинилися в еміграції. А в разі невдачі розробляли заходи з їх компрометації і навіть ліквідації. Одним із об'єктів такої оперативної розробки був відомий політичний діяч і письменник Іван Багряний.