Помер голова братства ОУН-УПА Поділля

На 83-му році життя помер Петро Касінчук — вояк Української повстанської армії, голова братства ОУН і УПА Подільського краю "Лисоня", політв’язень, співзасновник Товариства "Меморіал" ім. Стуса та учасник Української Гельсінської спілки з 1989 року.

Про це повідомляє прес-служба Центру досліджень визвольного руху.

Петро Касінчук народився 18 травня 1929 р. на Тернопільщині. Був підрайонним провідником юнацької сітки ОУН (1944—1946 рр.), політвиховником чоти, а згодом — сотні "Оселедця".

У березні 1946 року його заарештували під час збройної сутички з підрозділом НКГБ, ув’язнили у Чортківській тюрмі, а потім засудили до 15-річної каторги на Колимі.

У 1955 році Петро Касінчук повернувся на Тернопільщину. Від 1989 року — член Української Гельсінської Спілки, активіст Народного Руху України, співорганізатор Всеукраїнського товариства "Меморіал" ім. Василя Стуса і його голова (1990—1993 рр.)

Кавалер ордену "За мужність" ІІІ ступеня (2007). Помер 13 травня 2012 року, похований у м. Тернополі.

У 2005 році Петро Касінчук передав до архівів збірку унікальних повстанських документів "Архів "Запорожця" - 221 документ ОУН і УПА 40-50-х років ХХ ст.: організаційна документація ОУН; документи Служби безпеки ОУН; матеріали підпільного парламенту воюючої України — Української головної визвольної ради; повстанські листівки, навчальні матеріали повстанців, а також публіцистичні і художні твори українського підпілля.

Сьогодні цей архів оцифрований ЦДВР і доступний до роботи науковцям.

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.

Юрій Бойко-Блохін і його сповнений випробувань шлях до утвердження української нації

Матеріали оперативної розробки за кордоном видатного українського вченого, громадсько-політичного діяча й теоретика українського націоналізму Юрія Бойка-Блохіна дають змогу зрозуміти, чому органи мдб / кдб срср так прискіпливо займалися саме науковцями – істориками, мовознавцями, літературознавцями, археологами. Їхні дослідження витоків української нації, державності, мови, культури неабияк ставали на заваді імперським планам кремлівського керівництва, яке переписувало історію на свій лад.