ПОПОВ ХОЧЕ ПАМ'ЯТНИК ВІКТОРУ ЦОЮ В КИЄВІ

Cьогодні, в день народження лідера гурту "Кіно" Віктора Цоя, Київська міська державна адміністрація повідомила про намір провести в столиці творчий конкурс проектів пам'ятника співакові.

Монумент планують встановити на березі озера Тельбін біля відомого "дерева Цоя", повідомляє ЛІГАБізнесІнформ із посиланням на прес-службу КМДА.

21 червня популярному актору й рок-музиканту 1980-их виповнилося б 50 років.

Як відомо, саме на березі озера Тельбін на Березняках улітку 1986 року Віктор Цой разом із музикантами групи "Кіно" брали участь у зйомках свого першого фільму - дипломної роботи київського режисера Сергія Лисенка "Кінець канікул".

1986: Цой стає кінозіркою в Києві. ВІДЕО

Плакуча верба на березі озера, біля якої починався й закінчувався фільм, стала неофіційним місцем паломництва шанувальників творчості Цоя.

«Зараз формується "жива пам’ять"», - Роза Тапанова

Інтерв’ю з генеральною директоркою Національного історико-меморіального заповідника «Бабин Яр» Розою Тапановою для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.

Як звільняли Харків у серпні 1943-го

Німці атакували на світанку 29 серпня 1943-го позиції 69-ї армії. До вечора стало очевидно, що це відволікаючий маневр для забезпечення відступу військ із Харкова та його передмість. Вже до вечора цього дня, не зустрічаючи значного опору, були звільнені Люботин, Гіївка, Березове, Південний, Пісочин, Нова Баварія, станція Основа, Високий. Саме цей день і треба вважати датою визволення Харкова.

Українське державотворення літа 1941-го. Міфи та факти

Сам факт відновлення української влади після тривалої окупації мав суттєвий вплив на свідомість населення. Історик та дисидент, уродженець Волині Валентин Мороз згадував: "Перша половина мого життя була сформована двома прапорами під час проголошення української самостійності в 1941 році. Ці два українські прапори в рідному селі збереглися на ціле життя, давали вогонь витерпіти і перемогти".

Макар Кушнір і його внесок у розбудову нації

Його вважають одним із провідних публіцистів доби українських національно-визвольних змагань. Він був активним співробітником і дописувачем газет "Нова Рада", "Трибуна", "Свобода", "Український голос", "Розбудова нації" та інших. Але журналістика й інформаційна діяльність – то була лише частина його багатогранної діяльності, здебільшого прихованої, яку навіть чекісти не змогли повністю відстежити й дослідити.