Спецпроект

У Німеччині вийшла книга про "затятого злочинця" Сталіна

У Німеччині розгорілась дискусія щодо того, як оцінити режим Сталіна. Причиною для цього стала нова книга відомого східноєвропейського історика Йорґа Баберовскі.

 

Про це повідомляє "Німецька хвиля".

Історик є безкомпромісним у своєму аналізі. Він зазначає, що Сталін був пристрасним та безжалісним психопатом, деспотом, який вбивав відповідно до встановлених ним же квот, не жаліючи нікого; він сіяв страх, жах та недовіру у своєму найближчому оточенні та подав суспільству культуру руйнування та терору.

Для Баберовскі людина, яка перетворила Радянський Союз на "імперію параної" з 1927 року аж до своєї смерті 1953-го, є вбивцею, який знайшов радість у руйнаціїі та болю. Він є "затятим злочинцем", чиє перебування при владі було відзначене безмежним жахом, і який не робив відмінності між друзями і ворогами.

15 гріхів Канібалісімуса. Про злочини, які вчинив Сталін

Загалом в такій імперії вбивств немає місця для політичних або економічних успіхів і позитиву. Швидше за все, там було місце тільки для голоду в результаті абсолютно хибної економічної політики, висилки, експлуатації природних ресурсів, руйнування сільської культури, загального підкорення партії і державним установам відповідно до волі диктатора, залякування, доносів, тортур, насильницьких "зізнань", показових судових процесів і беззаперечної лояльності чиновників.

Одним розчерком пера Сталін відсилав невинних людей на смерть, а іноді навіть кілька тисяч на день. У той же час, він казав своєму найближчому оточенню, що ніхто не зникає з його поля зору.

"Він наказував вбити когось, і при цьому показував іншим, що станеться, якщо вони не будуть підкорятись йому", - зазначає Баберовскі. Навіть люди, які були найближче до владної верхівки, не були в безпеці. "Міністр сьогодні, мертвець завтра - це була жахлива непередбачуваність системи", - вважає історик.

Кілька людей створили справжнє пекло для багатьох. Серед небагатьох були ті, хто отримав вигоду – технічна еліта, деякі художники та люди, які пристосувались до політичної ситуації.

"Геноциди Сталіна". Як з українців робили радянських людей

На відміну від Голокосту в Німеччині, росіяни так і не покінчили зі сталінською епохою, ні в СРСР, ні в Росії після падіння "залізної завіси".

"Люди, які вшановують Сталіна, вшановують втрачену імперію і не пам'ятають страждань сталінської епохи", - коментує Баберовскі. Він додає, що люди в Росії хотіли б знову пишатися воєнними перемогами, тому в центрі уваги зазвичай ставляться успішні військові операції "верховного головнокомандувача товариша Сталіна".

За словами історика, росіяни з труднощами бачить позитивну сторону мирних реформ, і реформи не можуть бути нав'язані ззовні.

Читайте також: "36% українців вважають Сталіна великим вождем"

 

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.

Антон Лягуша: «Зараз в Україні формується демократична пам’ять»

Інтерв’ю з Антоном Лягушею, кандидатом історичних наук, деканом факультету магістерських соціальних та гуманітарних студій Київської школи економіки (KSE) для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.