Спецпроект

З Національного художнього музею звільнився ще й замдиректора

Заступник гендиректора Національного художнього музею України з економічних питань Микола Скиба звільнився зі своєї посади, через протиріччя з гендиректором музею.

Про це йдеться в його пояснювальній записці міністру культури Михайлу Кулиняку, яку він оприлюднив на власній сторінці в мережі Facebook, повідомляє УП.Життя.

"27 липня 2012 року я подав заяву про звільнення за власним бажанням з посади заступника гендиректора з економічних питань Національного художнього музею України. Таке рішення зумовлене несприятливим психологічним кліматом і низкою загрозливих тенденцій, які останнім часом набули в НХМУ незворотного характеру", - заявив він.

Скиба вказує, що "корінь проблеми було закладено ще попереднім гендиректором музею А.Мельником та поглиблено призначенням на посаду в. о. гендиректора музею Тетяни Міронової".

"За півроку перебування Міронової на згаданій посаді їй не вдалося організувати ефективну роботу колективу. Розподіл повноважень, обов’язків і доручень між заступниками директора і керівниками структурних підрозділів музею відбувається вкрай непропорційно, і, судячи з багатьох ознак, за принципом особистої лояльності, а не фахових якостей та посадових обов’язків", - заявив музейник.

"Внаслідок цього одні вимушені нести навантаження, яке значно перевищує обсяг посадових обов’язків, інші виконують суто "презентаційні" функції. Згадане унеможливлює вчасне і якісне виконання завдань, які постають перед музеєм", - вважає він.

"Від обговорення та ухвалення управлінських рішень фактично усунуто таких висококваліфікованих і шанованих колективом співробітників як головного зберігача фондів Ю.Литвинець і заступника гендиректора з науково-просвітницької роботи М.Скирду. В окремих випадках трапляється, що їм перешкоджають виконувати їхні прямі службові обов’язки", - зазначив Скиба.

"Припускаю, що мої твердження мають суб’єктивний і однобічний характер, однак, навіть якщо і так, моє сприйняття ситуації породжене об'єктивними і не залежними від мене обставинами", - додав він.

Як відомо, раніше у зв’язку зі скандалом про підроблені картини музею, які були знайдені в стінах Кабінету Міністрів, був звільнений гендиректор музею Мельник.

Керівником музею тимчасово призначили галеристку Міронову.

Симон Созонтів. Опікун українців у Франції та "опіка" над ним органів кдб

Оперативній справі, яку в кдб завели на Симона Созонтіва, дали назву "Каучук". За аналогією з тим, що він був власником невеликої фабрики гумових виробів у Франції. Але він цікавив чекістів не лише як господарник і меценат, а передусім як багаторічний голова "Української громадської опіки" у Франції і в подальшому – голова виконавчого органу Української Національної Ради (прем’єр-міністр уряду в екзилі). Його певні риси характеру, політичні хитання й амбіції мали намір використати для здійснення спеціальної пропагандистської операції.

Поет Леонід Лиман. «Як я став ворогом народу»

У низці оперативних розробок органами кдб представників української творчої інтелігенції, що опинилися в еміграції, справа на поета Леоніда Лимана займає окрему нішу. Принаймні за обранням способів його компрометації. Покрокове розкриття тієї "кухні" кдб на підставі розсекречених документів з архівних фондів Служби зовнішньої розвідки України дає змогу наочно показати, як саме фальшували докази антирадянської діяльності, вигадували неіснуючі факти, використовували вивіски відомих міжнародних організацій і підписи їхніх керівників, залучали іноземних журналістів для поширення недостовірної інформації.

Паросля. Незручні спогади

Якщо 11 липня у польській історіографії вважається "апогеєм" конфлікту, то його початок відраховують від убивства мешканців колонії Паросля на Рівненщині. Подію намагаються пов'язати з першими збройними акціями бандерівського підпілля проти нацистів. Йдеться, насамперед, про напад сотні Григорія Перегіняка – "Коробки" на комендатуру містечка Володимирець 7 лютого 1943 року.

"Іспанські діти" в срср. Повернення на батьківщину… через підписку кдб

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено низку справ на колишніх "іспанських дітей", вивезених у 1937–1938 роках з Іспанії до срср для порятунку від війни. Справи датовані серединою 1950-х років, коли вони за репатріацією поверталися на батьківщину. Незадовго до виїзду з багатьма такими уже дорослими юнаками і дівчатами зустрічалися працівники кдб, встановлювали оперативний контакт, схиляли до співпраці, навчали азам нелегальної роботи за кордоном, давали завдання і платили гроші.