Спецпроект

У Керченському заповіднику - скандал зі звільненням директора

У Керчі зі скандалом звільнили керівника музею в Аджимушкай, який обіймав посаду заступника директора Керченського історико-культурного заповідника з наукової роботи.

Про це повідомляє ТРК "Бриз".

У заповіднику Володимир Симонов працював з 1988, а в музеї Аджимушкая з 1989 року. Офіційно його звільнили за статтею за одноразове грубе порушення посадових обов'язків.

Колишній директор музею розповів, що офіційною причиною звільнення за такою статтею послужило використання при роботах в музеї дитячої праці.

Володимир Симонов упевнений, що це надумана причина. Він заявляє, що має намір домагатися справедливості в суді і довести, що звинувачення на його адресу були необгрунтованими. Справжньою причиною звільнення називає особисту неприязнь директора заповідника Тетяни Умрихіної до нього і співробітників відділу військової історії.

Екс-директор музею стверджує, що робота підлітка в експедиції не була порушенням. Він каже, що батьки дали на це письмовий дозвіл.

Сама Тетяна Умрихіна прокоментувала звільнення так:

"Питання стосується малолітньої дитини, яка була використана на роботах у військово-польовій експедиції. Але це експедиція керченського заповідника і тому я персонально, як керівник, несу відповідальність за все те, що відбувається в експедиції. За людей, за безпеку, за ті знахідки, які знайдені. Хоча, безумовно, за це персональну відповідальність несе і начальник експедиції Симонов. 

Дитині тільки в липні виповнилося 14 років, а Закон України говорить про те, що дитяча праця може бути використана тільки з 15 років за особливими умовами. Повністю виключається праця важка, під землею і небезпечна праця. А робота в експедиції передбачає пошук: розчищення завалів у каменоломнях, роботу з предметами, які можуть бути вибухонебезпечними".

Керченський історико-культурний заповідник - це майже 65 га охоронних територій. Екскурсійними об'єктами на сьогодні є: історико-археологічний музей; картинна галерея; музей історії оборони Аджимушкайських каменеломень; музей історії Ельтинегського десанта; царський курган ІV ст. до н.е.; Мелек-Чесменський курган; фортеця Керч.

Теми

Буркусь: хто сторожив спокій дому Франка?

Це був не безпородний дворовий собака (хоча і в тім нічого лихого нема, навпаки, не виключено, що й таких тримали Франки, бо принаймні в певний час пес був у них не один, а справжній гуцульський вівчур, полонинський собака, чи, як іще називають, карпатська вівчарка

У секторі «проблем ідеологічної боротьби»: історики та «перебудова»

Нині це Інститут історії України, а тоді слова "Україна" в назві інституту не було. Навіть у цьому в СРСР вбачали небезпеку. Всі спілкувалися російською, лише в одному відділі, де вивчали козаччину, українською. А аспірант Діма Табачник (який потім двічі у Януковича був міністром), ідучи до курилки повз цей відділ, казав: "Цвірінькають там цією українською"

Бабин Яр: гібридні контексти Сергія Лозниці

Мабуть, головною зіркою антиукраїнського шабашу, влаштованого цього року Меморіальним центром Голокосту «Бабин Яр» на багатостраждальних кістках його жертв, став кінорежисер Сергій Лозниця зі своїм фільмом «Бабин Яр. Контекст».

Валєр Бондар. Харківський літмузей. Середовище дев'яностих

Валєр Бондарь – «гуру і навчитель» Сергія Жадана, митець, який об'єднував творчу еліту не тільки в Харкові. Саме у майстерні Бондаря в ЛітМузеї виникло українське середовище неформалів ранніх 1990-х. Його рукою з кінця вісімдесятих – початку дев’яностих карбувалась в харківському просторі графіка перших кроків боротьби за самостійну, стильну і самодостатню Україну. І у дев’яності довкола Бондаря в Харківському ЛітМузеї сформувалося вільне від радянських кліше і провінційних комплексів мистецьке середовище