Полякам легше домовитися про історію з Януковичем, ніж Ющенком

Президент Польщі Броніслав Коморовський заявив, що польській владі часто буває легше домовитися з "українцями, які походять зі Східної України, ніж з Західної".

Про це президент заявив, підмсумовуючи візит до Києва і відкриття польської частини меморіалу "Биківнянські могили", повідомляє Польське Радіо.

"Після багатьох років вдалося збудувати цей пам’ятник, дякуючи доброзичливості української влади, - зазначив Коморовський. - Це цвинтар і польський, і український, адже там спочивають близько 3,5 тисяч громадян Речі Посполитої і близько 100 тисяч громадян СРСР.

При цьому голова держави назвав польську частину пам'ятника "цвинтарем польських військовополонених, вбитих радянською владою".

"...з’явився і український некрополь, - додав президент. - А це значить, що польська пам’ять спонукає у випадку Катині – росіян, у випадку Харкова та Биківні – українців, повертатися до пам’яті про злочини сталінізму".

За словами Коморовського, Варшава не могла домовитися щодо будівництва цвинтаря в часи Ющенка й Тимошенко, натомість президент Янукович пішов назустріч полякам.

"Зі згодою української сторони на будівництво цвинтаря у Биківні ми мали проблеми в ті часи, коли країною керували лідери "помаранчевої революції", яку ми підтримували, - зазначив Коморовський. - І це є польська драма: у багатьох спірних питаннях польсько-українських відносин легше порозумітися з українцями, які походять зі Східної України, ніж з Західної, де досі є негативні емоції щодо польсько-українського минулого".

Польський президент додав, що сьогодні "створюються політичні партії, котрі дистансуються від історичного поділу країни на Схід і Захід, на Галичину та землі, що були у складі Російської імперії". "Я маю на увазі партію відомого боксера, пана Віталія Кличко "УДАР", - уточнив Коморовський.

Як відомо, Український інститут національної пам'яті уже в часи президентства Януковича (серпень 2011 року) просив польську сторону утриматись від вживання словосполучення "український катинський список", оскільки злочини здійснювала не українська, а радянська влада.

Також УІНП просив утриматися від застосування "нічим не обґрунтованого поняття "польський військовий цвинтар у Биківні" - оскільки серед репресованих громадян міжвоєнної Польщі були не тільки поляки, але й українці, євреї та інші нації. Так само серед знищених людей були не тільки польські військові, але й діячі ОУН, українські комуністи, єврейські активісти, підприємці різних націй тощо.

УІНП підкреслював, що цифра у 3,5 тисячі убитих у Биківні польських офіцерів, озвучена польською стороною, не доведена документальними й археологічними джерелами.

Март Ніклус: "Дорогий мій Василю! Не вдалось нам більше з Тобою побачитись…"

Василь Стус мав відбути 10 років примусових робіт та 5 років заслання. Оскільки він помер, не відбувши й половини цього терміну, радянська держава буквально "тримала його під арештом" навіть після смерті. Лише завдяки шаленим зусиллям родин дисидентів та національно свідомих громадян тіло поета і його побратимів вдалося перевезти в Україну

Від радіокерованої яхти до голосу в окупованих Олешках: 10 історій Українського радіо, які вас здивують

16 листопада 1924-го вийшла в ефір перша передача Українського радіо. Відтоді воно встигло пережити зміни державних устроїв, сталінські репресії й радянську цензуру, Другу світову, боротьбу за незалежність та українські революції, реформу Суспільного мовлення. Радіо декілька разів переїжджало з міста в місто, працювало з поїзда, підвалів і бомбосховищ, змінювало техніку й формати, і при цьому продовжує безперервно мовити — доносячи життєво необхідну інформацію до мешканців окупованих Олешок, розважаючи нас під час блекаутів, об'єднуючи навколо мови українців на всіх континентах через Радіодиктант.

Микола Руденко: "Ми стали першою групою, яка відкинула методи підпільної боротьби та виступила на повний голос"

9 листопада 2026-го відзначаємо 50-ту річницю з дня заснування Української Гельсінської групи сприяння виконанню Гельсінських угод – першої правозахисної організації в радянській Україні, яка відіграла історичну роль у боротьбі за права людини та незалежність нашої держави. Поява такої спільноти в умовах жорсткого придушення державою будь-яких проявів інакодумства стала можливою завдяки підписанню керівництвом СРСР Заключного акта Гельсінської наради з питань безпеки та співробітництва в Європі. Радянський Союз пішов на цей крок в обмін на міжнародне визнання своїх післявоєнних кордонів.

«Він весь час мене розпитував, коли десь побачить ґрати, то питав: "Мамо, це тюрма?"» До 90-річчя незламної Надії Світличної

1972-го Надія Світлична працювала у бібліотеці Київського холодокомбінату, а про її відсутність на робочому місці сповіщала картка на дверях: "Викликали на допит у КГБ". На допитах Світлична трималась безкомпромісно, а коли слідчий намагався вплинути, маніпулюючи материнськими почуттями (синові Яремі виповнилось лише 2 роки), домагаючись, щоб визнала: твори, які вилучили – антирадянські, Надія Світлична відповідала твердо: "Прошу припинити цю торгівлю і ведіть у камеру, якщо арештували".