Полякам легше домовитися про історію з Януковичем, ніж Ющенком

Президент Польщі Броніслав Коморовський заявив, що польській владі часто буває легше домовитися з "українцями, які походять зі Східної України, ніж з Західної".

Про це президент заявив, підмсумовуючи візит до Києва і відкриття польської частини меморіалу "Биківнянські могили", повідомляє Польське Радіо.

"Після багатьох років вдалося збудувати цей пам’ятник, дякуючи доброзичливості української влади, - зазначив Коморовський. - Це цвинтар і польський, і український, адже там спочивають близько 3,5 тисяч громадян Речі Посполитої і близько 100 тисяч громадян СРСР.

При цьому голова держави назвав польську частину пам'ятника "цвинтарем польських військовополонених, вбитих радянською владою".

"...з’явився і український некрополь, - додав президент. - А це значить, що польська пам’ять спонукає у випадку Катині – росіян, у випадку Харкова та Биківні – українців, повертатися до пам’яті про злочини сталінізму".

За словами Коморовського, Варшава не могла домовитися щодо будівництва цвинтаря в часи Ющенка й Тимошенко, натомість президент Янукович пішов назустріч полякам.

"Зі згодою української сторони на будівництво цвинтаря у Биківні ми мали проблеми в ті часи, коли країною керували лідери "помаранчевої революції", яку ми підтримували, - зазначив Коморовський. - І це є польська драма: у багатьох спірних питаннях польсько-українських відносин легше порозумітися з українцями, які походять зі Східної України, ніж з Західної, де досі є негативні емоції щодо польсько-українського минулого".

Польський президент додав, що сьогодні "створюються політичні партії, котрі дистансуються від історичного поділу країни на Схід і Захід, на Галичину та землі, що були у складі Російської імперії". "Я маю на увазі партію відомого боксера, пана Віталія Кличко "УДАР", - уточнив Коморовський.

Як відомо, Український інститут національної пам'яті уже в часи президентства Януковича (серпень 2011 року) просив польську сторону утриматись від вживання словосполучення "український катинський список", оскільки злочини здійснювала не українська, а радянська влада.

Також УІНП просив утриматися від застосування "нічим не обґрунтованого поняття "польський військовий цвинтар у Биківні" - оскільки серед репресованих громадян міжвоєнної Польщі були не тільки поляки, але й українці, євреї та інші нації. Так само серед знищених людей були не тільки польські військові, але й діячі ОУН, українські комуністи, єврейські активісти, підприємці різних націй тощо.

УІНП підкреслював, що цифра у 3,5 тисячі убитих у Биківні польських офіцерів, озвучена польською стороною, не доведена документальними й археологічними джерелами.

«…з крісом у руках, з пером чи живим словом» спадщина Євгена Побігущого

За життя Є. Побігущого-Рена його дописи в еміграційній пресі, передмови до окремих військознавчих студій, відгуки й рецензії на видання українською й чужими мовами, спогади, завуальовані псевдом «Євген Беркут», а виступи і вибрані доповіді – й поготів, ніколи не були зібрані під однією обкладинкою. З огляду на це у рік 120-ліття Є. Побігущого-Рена настав найвищий час подати сучасному українському читачеві його вибрані публікації, рукописи, виступи і листування.

Сталінська "боротьба з бандитизмом". Раунд перший: 1944

Нищівної поразки в бою з бригадою УПА-Північ "Помста Базару" зазнав підрозділ 1-го батальйону 220-го прикордонного полку НКВД. Підрозділ був оточений, розчленований на кілька груп і майже в повному складі знищений. Бій стався в річницю страти ЧК учасників Другого зимового походу Армії УНР у 1921 році під с. Базар. Так бригада УПА символічно відплатила чекістам за смерть українських вояків.

Український патріот й авантюрист Джейкоб Макогін – князь Леон Богун Мазепа Розумовський

Він видавав себе за відставного полковника Корпусу морської піхоти США і нащадка українського гетьмана Кирила Розумовського, купував вілли і квартири в Італії та Швейцарії, на власному автомобілі разом із ефектною і заможною дружиною-американкою об’їздив пів Європи, багато жертвував на підтримку українського національно-визвольного руху і привернення уваги в світі до українського питання. При цьому культивував ореол загадковості і таємничості навколо своєї персони серед оточення, через що його нерідко вважали чи то американським, чи то англійським, чи якимось іншим шпигуном.

Харківська епопея Павла Шандрука

Постать українського військового, генерал-хорунжого армії УНР Павла Шандрука доволі відома. Герой Української революції та вересневої кампанії 1939 року. Генерал-полковник в еміграції та командувач Української Національної Армії. У 1965 році польський еміграційний уряд нагородив Шандрука вищим військовим відзначенням – срібним орденом "Віртуті Мілітарі". Перелік звитяг цієї непересічної постаті можна ще довго продовжувати. Та чи все нам відомо про його ранню біографію? У пропонованому Вам матеріалі розповідається про харківський період та службу в поліції, ймовірно, того самого Павла Шандрука.