Спецпроект

В заповіднику "Переяслав" - конфлікт між дирекцією і зберігачем фондів

Після нещодавнього масового звільнення працівників у НІЕЗ "Переяслав" стався ще один серйозний конфлікт між адміністрацією закладу та науковцями.

Про це повідомляє "Рідна.ua" з посиланням на анонімну "громадянську активістку" з Переяслава.

За повідомленням видання, гендиректор заповідника Довгошия П.О. із заступником директора з обліку та збереження Панченко Т.А. (яка одночасно займає й посаду провідного юрисконсульта) звільнили головного зберігача Годліну Л.О., яка на момент звільнення перебувала на лікарняному.

При цьому працівники дирекції, "зчиняючи моральний тиск, намагалися відібрати у неї ключі від фондосховищ заповідника".

Відповідний акт про передачу матеріальних цінностей так і не був складений, як того вимагає інструкція з обліку та збереження пам’яток, зазначає видання. Отже, вийшло так, що попри своє неправомірне звільнення Годліна Л.О. матеріальної відповідальності з себе не склала. Внаслідок зчиненого на неї адміністрацією тиску, зараз ця людина знаходиться на стаціонарному лікуванні.

Проте, навіть, такий стан речей не зупинив генерального директора закладу, який, за відсутності "звільненого" головного зберігача, 20 вересня близько 16.20, завітав до приміщення відділу науково-фондової роботи разом з вищезгаданою Панченко Т.А.

Ігноруючи інструкцію з обліку та збереження експонатів, вони почали змушувати наукових працівників, які там знаходилися, за "усною вказівкою" відкрити сейф, де зберігаються всі ключі від фондосховищ, з метою вилучити їх, та зірвати пломбу з дверей одного з них, аби мати змогу туди потрапити нібито для переміщення якихось експонатів, що там зберігаються.

Вдаючись до залякування та звинувачуючи підлеглих у саботажі (небажанні виконувати вказівки дирекції) Панченко Т.А. неодноразово переходила на крик. Усе це відбувалося в присутності гендиректора Довгошиї П.О.

Науковці відмовилися виконувати протизаконні вимоги адміністрації, посилаючись на законодавство, за яким самовільне потрапляння до фондосховищ без головного хранителя суворо забороняється.

Ця обставина розлютила гендиректора та його заступника. Відтак, Панченко Т.А. зажадала письмових пояснень про перешкоджання діям дирекції. Налякані такими діями адміністрації працівники повідомили про інцидент до міліції. Такий хід подій не на жарт спантеличив Довгошию П.О. та Панченко Т.А.

У спробі відрекомендуватись перед представниками закону остання називала себе то заступником директора, то його адвокатом. Попри наявність "адвоката", поки складався відповідний протокол, Довгошия П.О. перейшов на задній двір Музею "Заповіту" Т.Г. Шевченка, і звідти, заховавшись серед баків для сміття, тривалий час з кимось розмовляв по телефону.

Наступного дня Панченко Т.А. демонстративно перефотографувала всі пломби у кімнатах фондового відділу та заявила, що тепер спілкування з працівниками відбуватиметься виключно у паперовій формі.

О 12.00 усі науковці (Тетеря Д., Музика Т., Гладун Л., Тетеря С., Юрченко О., Дунайна І., Павлик Н), що не підкорилися вимогам адміністрації, отримали купу дивних за формою документів – "доручень", в яких їх звинувачували у небажанні співпрацювати з дирекцією, відмові виконувати усні вказівки гендиректора, ворожості, а основне звинувачення — у годівлі котів.

Наступним реакційним кроком адміністрації стало вилучення журналів внутрішніх переміщень. Директор закладу особисто у свій вихідний здійснював об’їзд території, з метою виявити порушників ще одного свого законотворчого дітища – наказу "Про дотримання трудової дисципліни працівниками НІЕЗ "Переяслав".

За повідомленням небайдужих працівників закладу, перед цими подіями, 16 вересня, за вказівкою Довгошиї П.О., в присутності працівників: Панченко Т.А., Кузьменко А.В., Ступак Г.А., Більченко І.В., Нікітіної В.В. реставраторами заповідника було спиляно замок до сховища стародруків в меморіальному музеї Г. Сковороди і встановлено новий замок, також без складання відповідного акту. 

Крім того, через відмову виконувати "дивні" посадові інструкції директор звільнив трьох працівників (Юхименко Н.О, Бондаренко М. І., Захарчук С. М.).

За повідомлення музейників Переяслава, вони неодноразово зверталися з приводу конфлікту в Мінкульт, але керівник відомства досі не відреагував на звернення.

Як відомо, конфлікт між колективом заповідника "Переяслав" і його директором Павлом Довгошиєю триває з моменту призначення Довгошиї у травні 2010 року.

Пужники. У пошуках правди

Села Пужники, що на Тернопільщині, ви не знайдете на карті України. І проблема не в тому, що топографи забули про нього, чи воно занадто маленьке, щоб бути нанесеним. Його більше не існує, як і багато сіл, що зникли під час та після Другої світової війни. Однак минулого року село знову "з'явилося", щоправда, на шпальтах польських та українських видань. Що сталося у Пужниках у 1945-му? Який стосунок мають до цього УПА, "істрєбітєльні батальйони" та НКВД? Та, зрештою, коли воно перестало існувати?

Таємниця зникнення Степана Федака молодшого

Доля Степана Федака, рідні сестри якого були дружинами Євгена Коновальця й Андрія Мельника, сповнена багатьох загадок і білих плям. Вважалося, що він безслідно зник орієнтовно у 1945-му. Але органи мдб, а згодом – кдб срср не вірили в це і наполегливо продовжували розшукувати його по всьому світові. Він потрібен їм був для того, щоб довести до кінця спецоперацію, яка несподівано перервалася з початком війни. Ця операція є яскравим прикладом того, як москва вдавалася до застосування доволі специфічного методу, як "лагідне" вербування, аби лише проникнути до близького кола лідерів українського визвольного руху.

Євроспільноті слід терміново придбати собі нову "парасольку", - словацький науковець і політолог Александр Дулеба

Коли закінчувалася Друга світова війна британський прем'єр Уїнстон Черчіль запропонував інтеграцію інституцій. Не тільки спільний економічний ринок товарів, але й колективну безпеку. Все, що включає у себе поняття "європейський спосіб життя" при верховенстві права, демократії, вільних виборах, гарантії людських прав, свободі слова – сьогодні під великим питанням. Ми повністю недооцінюємо основи європейського інтеграційного проєкту, які сьогодні вкрай важливо реставрувати.

Микола Штейнберг: "У наші руки потрапила велетенська енергія. Вона може працювати на благо, а може все зруйнувати. Головне у безпеці – це ризики у взаємодії людини та створеної нею техніки"

Квітень 2026 року. За цей час Чорнобильська катастрофа встигла обрости томами наукових звітів, сотнями годин кінохроніки та, на жаль, десятками зручних міфів. Проте в рофесійному середовищі є імена, чия вага в дискусії про безпеку є абсолютною. Серед них Микола Штейнберг – інженер, який пройшов шлях від "народження" Чорнобильської АЕС до участі в подоланні наслідків катастрофи, що сколихнула весь світ.