Спецпроект

В заповіднику "Переяслав" - конфлікт між дирекцією і зберігачем фондів

Після нещодавнього масового звільнення працівників у НІЕЗ "Переяслав" стався ще один серйозний конфлікт між адміністрацією закладу та науковцями.

Про це повідомляє "Рідна.ua" з посиланням на анонімну "громадянську активістку" з Переяслава.

За повідомленням видання, гендиректор заповідника Довгошия П.О. із заступником директора з обліку та збереження Панченко Т.А. (яка одночасно займає й посаду провідного юрисконсульта) звільнили головного зберігача Годліну Л.О., яка на момент звільнення перебувала на лікарняному.

При цьому працівники дирекції, "зчиняючи моральний тиск, намагалися відібрати у неї ключі від фондосховищ заповідника".

Відповідний акт про передачу матеріальних цінностей так і не був складений, як того вимагає інструкція з обліку та збереження пам’яток, зазначає видання. Отже, вийшло так, що попри своє неправомірне звільнення Годліна Л.О. матеріальної відповідальності з себе не склала. Внаслідок зчиненого на неї адміністрацією тиску, зараз ця людина знаходиться на стаціонарному лікуванні.

Проте, навіть, такий стан речей не зупинив генерального директора закладу, який, за відсутності "звільненого" головного зберігача, 20 вересня близько 16.20, завітав до приміщення відділу науково-фондової роботи разом з вищезгаданою Панченко Т.А.

Ігноруючи інструкцію з обліку та збереження експонатів, вони почали змушувати наукових працівників, які там знаходилися, за "усною вказівкою" відкрити сейф, де зберігаються всі ключі від фондосховищ, з метою вилучити їх, та зірвати пломбу з дверей одного з них, аби мати змогу туди потрапити нібито для переміщення якихось експонатів, що там зберігаються.

Вдаючись до залякування та звинувачуючи підлеглих у саботажі (небажанні виконувати вказівки дирекції) Панченко Т.А. неодноразово переходила на крик. Усе це відбувалося в присутності гендиректора Довгошиї П.О.

Науковці відмовилися виконувати протизаконні вимоги адміністрації, посилаючись на законодавство, за яким самовільне потрапляння до фондосховищ без головного хранителя суворо забороняється.

Ця обставина розлютила гендиректора та його заступника. Відтак, Панченко Т.А. зажадала письмових пояснень про перешкоджання діям дирекції. Налякані такими діями адміністрації працівники повідомили про інцидент до міліції. Такий хід подій не на жарт спантеличив Довгошию П.О. та Панченко Т.А.

У спробі відрекомендуватись перед представниками закону остання називала себе то заступником директора, то його адвокатом. Попри наявність "адвоката", поки складався відповідний протокол, Довгошия П.О. перейшов на задній двір Музею "Заповіту" Т.Г. Шевченка, і звідти, заховавшись серед баків для сміття, тривалий час з кимось розмовляв по телефону.

Наступного дня Панченко Т.А. демонстративно перефотографувала всі пломби у кімнатах фондового відділу та заявила, що тепер спілкування з працівниками відбуватиметься виключно у паперовій формі.

О 12.00 усі науковці (Тетеря Д., Музика Т., Гладун Л., Тетеря С., Юрченко О., Дунайна І., Павлик Н), що не підкорилися вимогам адміністрації, отримали купу дивних за формою документів – "доручень", в яких їх звинувачували у небажанні співпрацювати з дирекцією, відмові виконувати усні вказівки гендиректора, ворожості, а основне звинувачення — у годівлі котів.

Наступним реакційним кроком адміністрації стало вилучення журналів внутрішніх переміщень. Директор закладу особисто у свій вихідний здійснював об’їзд території, з метою виявити порушників ще одного свого законотворчого дітища – наказу "Про дотримання трудової дисципліни працівниками НІЕЗ "Переяслав".

За повідомленням небайдужих працівників закладу, перед цими подіями, 16 вересня, за вказівкою Довгошиї П.О., в присутності працівників: Панченко Т.А., Кузьменко А.В., Ступак Г.А., Більченко І.В., Нікітіної В.В. реставраторами заповідника було спиляно замок до сховища стародруків в меморіальному музеї Г. Сковороди і встановлено новий замок, також без складання відповідного акту. 

Крім того, через відмову виконувати "дивні" посадові інструкції директор звільнив трьох працівників (Юхименко Н.О, Бондаренко М. І., Захарчук С. М.).

За повідомлення музейників Переяслава, вони неодноразово зверталися з приводу конфлікту в Мінкульт, але керівник відомства досі не відреагував на звернення.

Як відомо, конфлікт між колективом заповідника "Переяслав" і його директором Павлом Довгошиєю триває з моменту призначення Довгошиї у травні 2010 року.

Від газет до телесеріалів: 30 років еволюції політичної агітації в Україні

Протягом 30 років незалежності України політична агітація у нашій країні пройшла шлях від звичайних газет та інформаційних бюлетенів до телевізійних серіалів. З одного боку, постійних змін зазнавала форма агітації, з іншого — деякі елементи, як-от меседжі, у ній залишалися незмінними. Окрім того, з'явився окремий вид "агітації"—"гречкосійство", тобто підкуп виборців різними матеріальними й нематеріальними благами.

За два кроки до війни: Гляйвіцька провокація

31 серпня 1939 року. Невеличке сілезьке містечко Гляйвіц, Німеччина. Вечір. В одному з номерів готелю в центрі міста на застеленому ліжку лежить з закритими очима чоловік. Він вдягнутий і взутий. О 16-00 тишу номера прорізує вимогливий дзвінок телефону, який стоїть на столику біля ліжка. Не відкриваючи очей чоловік простягає руку, знімає трубку і підносить її до вуха. З трубки лунає добре знайомий йому голос: «Терміново передзвоніть!».

«Тройка» чи «Сєвєр»? – депортаційна операція початку квітня 1951 року

70 років тому на території України відбулася остання депортаційна операція, під час якої переважно зі Західної України було виселено 2 487 сімей куркулів, свідків Єгови та колишніх вояків армії Андерса

Черчилль-політик і Орвелл-письменник: дивовижні схожості двох культових особистостей

Мало хто знає, що здавалося б, нічим не пов’язані між собою Вінстон Черчилль та Джордж Орвелл мали насправді багато чого спільного. Обоє випередили свій час, обоє виступали борцями за свободу та демократію, а їхні ідеї, сформовані майже століття тому, залишаються гостро актуальними і дотепер.
Книжка «Черчилль і Орвелл. Битва за свободу», написана журналістом та воєнним кореспондентом Томасом Ріксом, вийшла друком у крафтовому видавництві «Лабораторія». Це порівняльна біографія двох видатних історичних постатей, які ніколи не зустрічались, однак захоплювались один одним на відстані.