У ДНІПРОПЕТРОВСЬКУ ПОСТАВИЛИ БРОНЗОВОГО КУЧМУ. Фото

У Дніпропетровську в суботу відкрили площу 80-річчя Дніпропетровської області, її центром стала композиція з 15 бронзових барельєфів особистостей, які, на думку творців, прославили регіон.

Серед них – барельєфи генерального секретаря ЦК КПРС Леоніда Брежнєва, першого секретаря ЦК Компартії України Володимира Щербицького, колишнього Президента України Леоніда Кучми, повідомляє Радіо Свобода.

Всі фото: radiosvoboda.org

Також у барельєфах закарбували кошового отамана Запорізької Січі Івана Сірка, геолога і археолога Олександра Поля, історика Дмитра Яворницького, голову двох скликань Державної думи Російської імперії Михайла Родзянка, головного конструктора бюро "Південне" Михайла Янгеля, письменника Олеся Гончара, командуючого повітряно-десантними військами СРСР Василя Маргелова та інших.

 Брежнєв і Щербицький

На придбання композиції міський бюджет витратив 1,8 млн гривень.

​​Націонал-демократичні сили висловили обурення змістом композиції.

 Кучма

Як відомо, в січні цього року у Дніпропетровську з'явилася вулиця Брежнєва. При цьому Дніпропетровська міськрада відмовилася перейменувати вулиці, названі на честь організаторів Голодомору.

Маргелов і Гончар

Про особливості історичної пам'яті в регіоні читайте на ІП лекцію історика Андрія Портнова "Дніпропетровськ: як оповісти історію міста без історії"

План «Барбаросса». Що думали військові Гітлера?

Хоча було зрозуміло, що однією з головних причин нападу на Радянський Союз було прагнення здобути запаси (передусім нафту), яких бракувало німцям, без відповіді залишалося головне питання: чи мали вони ресурси, щоб здобути ресурси, яких прагнули? Одне слово: чи їхні бажання не перевищували здатність їх задовільнити? Урешті-решт, Гітлер так ніколи й не визнав цього недоліку плану «Барбаросса». Він хотів швидкої війни, щоб отримати доступ до сировини й землі, але сировина, яку він хотів мати найбільше (нафта), була неймовірно далеко.

«Антирадянський» Лифар

Ім’я Лифаря було заборонене на батьківщині протягом довгого часу, а його численні теоретичні праці з історії балету та хореографії не перекладалися російською та не видавалися у СРСР, не дивлячись на високий рівень радянського балету та його популярність як серед партеліти, так і пересічних радянських громадян. Проте йому вдалося (хоча, звісно, він поняття не мав про це) потрапити до секретного радянського видання – «методички» КҐБ 1968 року «Використання можливостей Радянського комітету з культурних зв’язків з співвітчизниками за кордоном у розвідувальній роботі».

Реакція киян на аварію Чорнобильської АЕС та її наслідки

Безпрецедентна техногенна катастрофа, що сталася в ніч на 26 квітня 1986 року на 4-му блоці ЧАЕС надала поштовх для «тектонічних» національних, соціальних та політичних процесів в українському суспільстві. Від початку, потенційна загроза життю та здоров’ю мешканців столичного мегаполісу викликала у них не просто стурбованість і невдоволення, а і, досить, нелояльні до влади закиди. Населення, активно реагувало на подію та її наслідки, а, особливо гостро, в травні того року.

Як українські націоналісти 1 травня святкували в рідному місті Путіна

Первинно 1 травня, як міжнародний день боротьби за права робітників, встановив ІІ Соціалістичний інтернаціонал у 1889 р. Усі українські партії початку XX століття вважали себе частиною соціалістичного руху. Включно із націоналістичною Українською Народною Партією (УНП), створеною М.Міхновським. До того, як російські комуністи та німецькі нацисти поставили «свято праці» на службу своїм ідеологіям, українські націоналісти виводили українців 1 травня на демонстрації, але виключно під синьо-жовтими прапорами. За право українських робітників на власну українську державу.