Молодь залучають до оцифрування історичної спадщини

У жовтні 2012 року розпочинається другий етап проекту "Історична спадщина України – світовий доступ в електронному форматі".

За повідомленням організаторів, уже заплановано проведення двох навчально-профорієнтаційних програм за підтримки молодіжних центрів праці.

Ці безкоштовні заняття будуть присвячені отриманню базових навичок у студентів та старших школярів для роботи з комп’ютером (курс "Інформаційно-комп’ютерна грамотність") та графічними програмами обробки зображень (курс "Обробка оцифрованих видань сучасними програмними засобами").

Окрім практичних інструментів, тренери зупиняться й на загальних питаннях актуальності збереження першоджерел в електронному вигляді.

Як прогнозують співорганізатори навчання – спеціалісти компанії "Електронні архіви України" - фахівця з оцифрування документальної спадщини, усього до навчальної програми буде залучено понад 170 осіб. А найкращі зі студентів отримають почесні грамоти та будуть запрошені на роботу.

Проект "Історична спадщина України – світовий доступ в електронному форматі" є спільною ініціативою МГО Асоціація "Інтелектуальне лідерство" й Національної історичної бібліотеки України і реалізовується за підтримки Антикризової гуманітарної програми Міжнародного фонду "Відродження".

Мета проекту – збереження і популяризація культурно-історичної документальної спадщини світового і загальнонаціонального значення, зосереджених в фондах Національної історичної бібліотеки України.

Теми

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.