На Закарпатті знайшли останки солдатів Четвертого Українського

Поблизу селища Ясіня Рахівського району Закарпатської області пошуковці виявили останки близько 20 радянських солдатів.

Про це ІП повідомила прес-служба громадського об'єднання "Союз "Народна пам'ять".

Загиблих воїнів було знайдено під час пошукової експедиції за участю організацій "Пошук-Захід" (Ужгород), "Пошук-Дніпро" (Дніпропетровськ) та "Обеліск" (Київ).

На гірських схилах Карпат пошуковці виявили останки близько 20 солдатів. Точну кількість буде встановлено після ексгумації.

"Перші кістки військовослужбовців  знайшли діти – двоє школярів, що пішли по гриби, - розповів очільник ПО "Пошук-Захід" Олександр Русин. - Про цю знахідку нам повідомила Рахівська районна рада. Тому була організована розвідувальна пошукова експедиція. Вона відкрила нам ще одну невивчену сторінку історії Великої Вітчизняної війни".

Солдати загинули під час боїв Четвертого Українського фронту, який проривався крізь угорську оборону.

 Фото: ГО "СНП"

Угорська лінія оборони мала 36 залізобетонних сховищ,  32 доти і дзоти, 53 кулеметні позиції, 8 тисяч метрів траншей та 12 тисяч метрів колючого дроту під напругою в три тисячі вольт.

Наприкінці вересня 1944 року солдати 17-го Окремого Гвардійського стрілецького корпусу Червоної армії брали штурмом угорські опорні пункти. Місцеві жителі допомагали визволителям, як могли: проводили горами в тил ворога, опікувалися хворими.  

14 жовтня Ясіня була звільнена від окупантів. У боях за населений пункт загинуло близько 500 солдатів та офіцерів.

Про жорстокі бої свідчить виявлена пошуковцями в тісній координації з місцевим підрозділом МНС велика кількість патронів, протипіхотних мін та гранат. Їх було знешкоджено працівниками підрозділу МНС.

 

Найвища точка, на якій працювали пошуковці – 1 431 метр над рівнем моря. На цих висотах пошуковці виявили чотири різних поховання солдатів Червоної армії.

Зі слів членів експедиції, попередньо вони були спаплюжені та пограбовані мародерами. Про це свідчить неанатомічне розташування останків, а також майже повна відсутність особистих речей. Їхні залишки – це те, що не забрала мародерська рука: три натільні іконки у вигляді медальйонів, ґудзики від шинелі, фрагменти портупеї та ременів, ложка, запальничка тощо.

"На жаль, ми знову стикаємося з цинізмом мародерів, для яких жодного значення не має ані історія, яку вони знищують, ані душі солдатів, які вони оскверняють, - зазначив перший заступник голови правління ГО "Союз "Народна Пам’ять" Володимир Дорофєєв. - Мародери позбавляють нас можливості встановити імена загиблих бійців за їхніми особистими речами".

Дивіться також: "Як на Закарпатті знайшли останки солдатів Карпатської України. ФОТО"

"Цього разу це війна". Фрагмент із книжки Крістофера Кларка "Сновиди"

Уранці 28 червня 1914 року, коли ерцгерцог Франц Фердинанд із дружиною Софією прибули на залізничний вокзал у Сараєві, Європа ще жила в мирі. Через 37 днів спалахнула війна, яка забрала життя понад кільканадцять мільйонів людей, зруйнувала низку імперій і докорінно змінила хід світової історії. У книжці Крістофера Кларка "Сновиди" події, що призвели до Першої світової війни, розгортаються майже похвилинно.

"Архіви — це пам'ять народу"

Інтерв’ю з представниками Державної архівної служби України Анатолієм Хромовим і Тетяною Шевченко для Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

Мирон Коновалець. "Він ніколи не афішував те, що робив для брата"

На відміну від Євгена Коновальця, який фігурує у багатьох справах і сотнях довідок та агентурних повідомлень органів нквс, про брата Мирона відомостей дуже мало. Водночас його роль у діяльності УВО і ОУН була доволі важливою, хоч і мало публічною. В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України вдалося знайти й дослідити кілька цікавих документів, які підтверджують це і доповнюють скупі сторінки біографії Мирона Коновальця – доктора права, талановитого журналіста і активного громадського діяча.

Симон Петлюра і День Української Державності

Серед розсекречених документів у архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено текст промови голови Директорії УНР, Головного Отамана військ і флоту УНР Симона Петлюри з нагоди свята Української Державності. Цей текст зберігався у політвиховника Воєнної округи "Заграва" Української повстанської армії Степана Костецького на псевдо Зимний і слугував зразком для проведення виховної роботи у колі повстанців.