Спецпроект

Мінкульт на прохання псевдо-УГКЦ перевіряє лесбійство в музеї

Міністерство культури просить пояснень від Національного художнього музею через скаргу незареєстрованої Української Правовірної Греко-Католицької Церкви (УПГКЦ), яка називає пропагандою гомосексуалізму проект ''Спляча красуня''.

Про це пише ВВС-Україна.

Незареєстрована Українська Правовірна Греко-Католицька Церква поскаржилася на керівництво Національного художнього музею за "рекламування збочення" - так сказано у скарзі на ім'я голови комісії з питань захисту суспільної моралі Василя Костицького.

Обурення церкви викликав перформенс українсько-канадського художника Тараса Полатайка, який завершився в Києві майже місяць тому.

В рамках проекту кожен повнолітній, дотримавшись певної процедури, міг спробувати розбудити поцілунком "сплячих красунь". В результаті, одна з учасниць мистецької акції розплющила очі у той момент, коли її цілувала інша дівчина.

УПГКЦ розцінила таку сучасну версію історії як пропаганду лесбійських стосунків

На скаргу вже відреагували - у листі від 8 жовтня, копію якого Тарас Полатайко продемонстрував ВВС Україна, директор департаменту культурної спадщини та культурних цінностей міністерства культури Микола Вінграновський просить керівництво музею дати пояснення з приводу того, що відбулося.

Водночас найбільшу греко-католицьку громаду в Україні об'єднує не УПГКЦ, а Українська Греко-Католицька Церква, яка є зареєстрованою, на відміну від УПГКЦ.

Скарга з боку УПГКЦ з'явилася за кілька днів до того, як український парламент у другому читанні розглядатиме законопроект про пропаганду гомосексуалізму.

Автори пропонують встановити відповідальність за пропаганду сексуальних відносин між особами однієї статі, а також за використання для таких цілей друкованих видань, теле- та радіомовних організацій.

Організації, які захищають права геїв, кажуть, що цей законопороект, який підтримали 289 депутатів, дискримінує геїв та заборонятиме їм збиратись публічно.

Теми

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер Леонід Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.