Спецпроект

Білгород-Дністровську фортецю нищать комунальники? ФОТО

Будівельні роботи, ініційовані на території Білгород-Дністровської фортеці комунальним підприємством "Фортеця", завдають прямої шкоди збереженню унікальної архітектурної пам'ятки Одеської області.

Про це у статті для "УП.Життя" пише провідний дослідник Білгород-Дністровської фортеці, кандидат історичних наук Андрій Красножон.

За словами науковця, комунальники знищують археологічний шар, заливаючи бетоном фундаменти під громадський туалет і адміністративну будівлю на території фортеці.

"Навіщо зводити бетонний новобуд прямо біля головного входу в фортецю, присунувши його впритул до Кілійських воріт, споруджених у 1476 р. молдавським господарем Стефаном Великим? - заявив Красножон. - В часи Стефана при в'їзді у фортецю... відкривався вид на храм. Тепер туристам пропонується розглядати клозет".

Розташування бетонних майданчиків на території фортеці. Фото: Д.Следюк

За словами Красножона, адміністративний будинок для співробітників КП "Фортеця" споруджується з зовнішнього боку фортеці, в 10 м від Кілійських воріт - на залишках середньовічних кварталів, порушуючи історичний вигляд споруди і затуляючи сучасним будинком панораму давніх веж.

"І чому, нарешті, майданчики під зазначені споруди залили бетоном, який залишиться тут навічно, перекривши потужним пластом археологічні залишки середньовічного Білгорода? - запитує історик.

Розвідувальний археологічний шурф (синій контур) і реальне місце котлована під громадський туалет між собою не співпадають

Разведочный шурф (синий контур) и реальное место разбивки котлована под общественный туалет (которые между собой не совпадают)

Науковець стверджує, що - незважачи на наявність дозвільних документів - археологічні дослідження на території, яка залита бетоном під громадський туалет, були проведені неякісно. А на території, залитій бетоном під адміністративну споруду, вони не проводилися взагалі - хоча ще у XVIII-му сторіччі це місце було забудоване.

"Фундамент залитий всього в кількох метрах від Центрального розкопу античної Тіри [давньогрецька колонія VI ст. до н.е. - III cт. н.е. - ІП], головної фортечної брами й середньовічного оборонного рову. - Вірогідно, що якась частина давніх фундаментів тепер недоступна для археологічних досліджень".

 Залитий бетоном фундамент адміністративної споруди

 

Як відомо, в лютому 2011 року Одеська обласна рада створила комунальне підприємство "Фортеця", яке мало відповідати за утримання пам'ятки - бо доти кошти, отримані від туризму, використовувалися неефективно.

Білгород-Дністровська фортеця (Аккерманська фортеця) - середньовічна фортеця в місті Білгород-Дністровський (Одеська область). Є найбільшою фортецею на території Україні.

Історико-архітектурна пам'ятка XIII-XV ст. Побудована на місці античного міста Тіра. З півночі омивається водами Дністровського лиману. Загальна довжина стін фортеці - понад два кілометри. 

"Важливо не робити з пам’яті божество", - Євгеній Стасіневич

Публічне інтерв'ю з літературним критиком Євгенієм Стасіневичем у рамках виставки ГОЛОСИ Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

Отруєння. Фрагменти книжки Віктора Ющенка"Недержавні таємниці. Нотатки на берегах пам’яті"

Фрагменти автобіографічної книжки третього Президента України.

Андрій Бандера. Батька – за сина

У справі оперативної розробки Степана Бандери, яка зберігається в архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України, є низка документів, які стосуються його батька – отця Андрія. Це драматична історія того, як чекісти перекладали свою ненависть до одного з лідерів українського визвольного руху на його близьких родичів.

"Примус до підданства". Перша спроба

"В ліжку з ведемедем. Сусідство з Росією як історичний виклик" - таку назву має нова книжка Олексія Мустафіна, що готується до виходу у видавництві "Фабула". Є в ній глава, присвячена експансії Російської імперії на Кавказі. Зокрема, й в часи правління у Картлі Іраклія II – царя, якому нинішня влада Грузії хоче встановити пам'ятник у своїй столиці. Чому ця ініціатива викликала таке обурення можна зрозуміти із фрагменту книжки, люб'язно наданому "Історичній правді" Олексієм Мустафіним.