Спецпроект

Стартує другий конкурс публікацій "Приз Ґарета Джоунза"

З 14 листопада по 15 грудня 2012 року проводиться конкурс для журналістів "Приз Ґарета Джоунза". Нагорода становить 2 000 доларів США, які можуть надаватись одному учаснику Конкурсу або кільком, за рішенням журі.

Як повідомив "Історичній правді" один із засновників Іван Лозовий, конкурс передбачає відкриті змагання для написання аналітично-публіцистичних статей на тему: "Ґарет Джоунз – Голодомор - Відповідальність". Тема умисно залишається доволі широкою.

Мета Конкурсу: сприяти ознайомленню суспільства з подіями, пов’язаними з Голодомором, підвищувати свідомість людей відносно історії України та важливих подій минулого.

Оголошено переможців першого конкурсу ім. Ґарета Джоунза

Будь-який журналіст має можливість надіслати свою статтю українською мовою для участі в Конкурсі. Хто такий "журналіст" трактуватиметься широко.

Статті надані для участі в конкурсі оцінюватимуться за критеріями:
-- аналітично-публіцистичні якості,
-- оригінальність,
-- переконливість,
-- стилістика, структурованість та ефективність доведення думок.

Рекомендована довжина статті - 1500 слів, але довжина статті не буде єдиним критерієм.

Гроші на призовий фонд для цього Конкурсу надані приватними особами.

Сайт, де можна познайомитись з умовами Конкурсу, знаходиться тут.

Надсилати статті для участі в Конкурсі можна на адресу електронної пошти: garethjonesprize@gmail.com

Життя з тавром "Молодої гвардії": доля українки, якій відвели роль зрадниці в ідеологічному романі

"Я хочу, щоб ми були разом на небесах", – сказав у концтаборі хлопець дівчині. Їх повінчав католицький священик Антон Куява. Це сталося під час повстання політичних в'язнів у Кенгірі в ГУЛАГу. Щастя бути разом у закоханих тривало менше двох місяців, а точніше – 42 дні. Однак любов не терпить обмежень, і на війну їй байдуже – вона творить диво народження нового життя й апріорі перемагає. У Києві живе витвір їхньої любові – донька Олена Бондаренко.

Чорний понеділок Корюківки

1-2 березня 1943 року чернігівська Корюківка пережила моторошні години знищення: кілька тисяч дітей, жінок, стариків без суду і слідства були методично розстріляні-спалені. Люди до останньої фатальної миті не вірили, що будуть покарані у такий жахливий спосіб за чиїсь дії, вони казали губителям : "Паночки, ми нічого поганого вам не зробили, це якась помилка..." І падали на землю, як снопи, скошені кулями.

Василю Листовничому – 150 років. Доля архітектора та його нащадків

Інженер та архітектор Василь Листовничий встиг попрацювати на уряд УНР – обіймав посаду будівничого Комісаріату в справах Київської шкільної округи. А ще був self-made man, який сам себе зробив і сам заробив на знамениту садибу у Києві на Андріївському, 13. І головне – виховав чудових нащадків. Він загинув від рук більшовиків у 1919-му. Ані точна дата, ані обставини його смерті достеменно невідомі.

Дарія Ребет. Розшукати й викрасти у Відні

На тлі гучної історії з намагань спершу викрасти, а згодом і вбити у 1957 році в Мюнхені одного з провідних діячів ОУН Лева Ребета дещо в тіні дослідників залишилося питання про те, як чекісти здійснювали оперативну розробку його дружини. А інтерес до неї був не менший, а то навіть і більший через її неабияку харизму, освіченість, уміння відстоювати свою принципову позицію та викладати її в публічних дискусіях і на папері, авторитет і, зрештою, місце в ієрархії ОУН. Адже Дарія Ребет була єдиною жінкою-членом Проводу ОУН.