Спецпроект

На пивзаводі влаштують музей сучасного мистецтва. ФОТО

Будівля музею має з’явитись в Києві на вулиці Фрунзе. Зараз на території майбутнього музею розташований старий пивзавод.

Про це пише УП. Життя.

Цього року в Києві відбувся закритий архітектурний конкурс на проект музею сучасного мистецтва Ігоря Воронова, переможцями якого стали архітектори київської майстерні Zotov & Co.

Зараз на території майбутнього музею розташований старий пивзавод. В занедбаному стані знаходиться не тільки сама будівля, але й уся територія, що її оточує: там дуже багато різних споруд, підвалів, напівпідвалів, антресолей.

Проект Музею сучасного мистецтва

Саме тут конкурсантам й потрібно було запроектувати музей сучасного мистецтва Ігоря Воронова. У завданні були вказані площа (12 000 м²) та функціональне наповнення (передбачені види залів, експозицій).

За словами одного з авторів проекту архітектора Сергія Ферлея, їхня ідея полягала в тому, щоб використовувати не усю ділянку.

"Нам сподобалася стара будівля по вулиці Фрунзе, її можна відновити і, замінивши конструктив, об’єднати простір. Ми визначили для неї такі функції, які не вимагають кардинальної реконструкції.

Основною концепцією проекту стало збереження гарної старовинної споруди, і нова будівля повинна лише акцентувати увагу на ній.

"Нове стає бекграундом для старого. І матеріал фасаду, і форма споруди – все працює для цієї мети. У якості матеріалу ми вибрали цеглу, оскільки вона добре вписується в загальну стилістику, і вирішили використовувати цей будматеріал вдруге. Більшість споруд, які зараз знаходяться на ділянці, побудовані з цегли, плюс поруч знаходиться стара цегляна фабрика, де її також дуже багато", - розповів architector.ua Сергій Ферлей.

"Виходить так: сучасний фасад, навісна система, але облицьовано будівлю старою пошарпаною цеглою. Вона відсортована за кольорами: кожен вид цегли визначає приміщення й розмежовує зали. Навіть на зовнішньому, нюансному рівні колір демонструє перехожим зміст музею. Знову ж таки, все це слугує одній меті – акцентувати увагу на старовинній будівлі", - зазначив архітектор.

Теми

Майдан. Початок. Cпогади учасників Революції Гідності

"Мустафа написав у Фейсбуці: "Хто сьогодні до півночі готовий вийти на Майдан?..". Цей заклик побачив Володимир Коломієць. Він кинув $600 на рекламу допису, і тому його побачили 100 тисяч користувачів".

Март Ніклус: "Дорогий мій Василю! Не вдалось нам більше з Тобою побачитись…"

Василь Стус мав відбути 10 років примусових робіт та 5 років заслання. Оскільки він помер, не відбувши й половини цього терміну, радянська держава буквально "тримала його під арештом" навіть після смерті. Лише завдяки шаленим зусиллям родин дисидентів та національно свідомих громадян тіло поета і його побратимів вдалося перевезти в Україну

Від радіокерованої яхти до голосу в окупованих Олешках: 10 історій Українського радіо, які вас здивують

16 листопада 1924-го вийшла в ефір перша передача Українського радіо. Відтоді воно встигло пережити зміни державних устроїв, сталінські репресії й радянську цензуру, Другу світову, боротьбу за незалежність та українські революції, реформу Суспільного мовлення. Радіо декілька разів переїжджало з міста в місто, працювало з поїзда, підвалів і бомбосховищ, змінювало техніку й формати, і при цьому продовжує безперервно мовити — доносячи життєво необхідну інформацію до мешканців окупованих Олешок, розважаючи нас під час блекаутів, об'єднуючи навколо мови українців на всіх континентах через Радіодиктант.

Микола Руденко: "Ми стали першою групою, яка відкинула методи підпільної боротьби та виступила на повний голос"

9 листопада 2026-го відзначаємо 50-ту річницю з дня заснування Української Гельсінської групи сприяння виконанню Гельсінських угод – першої правозахисної організації в радянській Україні, яка відіграла історичну роль у боротьбі за права людини та незалежність нашої держави. Поява такої спільноти в умовах жорсткого придушення державою будь-яких проявів інакодумства стала можливою завдяки підписанню керівництвом СРСР Заключного акта Гельсінської наради з питань безпеки та співробітництва в Європі. Радянський Союз пішов на цей крок в обмін на міжнародне визнання своїх післявоєнних кордонів.