У Львові презентували книгу про найманців в УГА

У день річниці Листопадового повстання 1918 року у Львові презентували книгу відомого журналіста Олега Стецишина "Ландскнехти Галицької армії".

Видання досліджує таке маловивчене явище нашої історії, як військове найманство, повідомляє ЦДВР.

У книзі розповідається про австрійців, німців, поляків, росіян, чехів та євреїв, які воювали за незалежність України в лавах Української Галицької армії.

Ідея написати таку роботу виникла в Олега Стецишина під час роботи з архівами власної родини.

"Я побачив, наскільки мало є досліджена історіюя перших визвольних змагань. Взагалі історія ЗУНР і УГА зазвичай подається якось дуже схематично і коротко, хоча насправді цей період дуже цікавий, вивчаючи його, ти відчуваєш гордість за наших предків, за ту армію, яка була справді європейською", — розповідає журналіст.

Автор понад три роки досліджував і вперше в історіографії систематизував біографічні дані офіцерів неукраїнської національності, котрі служили в Українській Галицькій армії.

Книжка містить інформацію про майже 600 офіцерів та старшин Української Галицької армії, а також інформацію про польське військо, яке вело бойові дії в Галичині.

 Обкладинка

Автор розповідає, що за законом в Галицький армії не мало бути іноземців, але вони все одно йшли туди служити, бо армія була дуже професійна.

"Наприклад, у січні 1919 року приїжджали представники від групи австрійських бойових генералів Першої світової і хотіли найнятися на службу, - зазначив Стецишин. - Вони бачили, що УГА має багато кваліфікованих патріотичних солдатів, але замало високоосвічених офіцерів, і висловили готовність за певну суму захопити Львів, зробити ЗУНР у тих кордонах, в яких вона була проголошена. Але керівництво ЗУНР відмовилося від їхньої допомоги".

За словами історика, випадків, коли іноземці хотіли потрапити на службу саме в Галицьку армію, а не чеську, румунську, німецьку чи ще якусь, було "справді багато".

Цікавим є те, що книжка написана не лише на основі архівних матеріалів, а й із розповідей нащадків ландскнехтів, яких пан Олег шукав через соціальні мережі:

"Наприклад, я знайшов у Facebook кілька людей з прізвищем Ціріц, написав їм і дізнався, що дочка офіцера Густава Ціріца живе зараз у Відні, їй 98 років і вона нічого не знає про свого батька. Я переклав документи німецькою мовою і надіслав їй. Через кілька днів племінниця цієї пані написала, що жінка вже кілька днів не спить, а постійно плаче, бо тільки тепер взнала, як її тато жив і помер".

Цікаву розповідь про життя та долю іноземних вояків УГА доповнюють унікальні документи, понад сотню рідкісних фото - здебільшого з приватних архівів, значна частина котрих раніше не публікувалася в Україні.

Книга "Ландскнехти Галицької армії" вийшла друком у видавництві "Часопис", яке спільно з Центром досліджень визвольного руху та мистецькою агенцією "Наш формат" реалізовує проект видання науково-популярної літератури з історії ХХ століття "Наш формат історії".

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.

Антон Лягуша: «Зараз в Україні формується демократична пам’ять»

Інтерв’ю з Антоном Лягушею, кандидатом історичних наук, деканом факультету магістерських соціальних та гуманітарних студій Київської школи економіки (KSE) для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.