Історія одного пам'ятника УГА

У 2018 році ми у посольстві започаткували традицію щорічного вшанування 14 жовтня, у День захисника України, пам’яті полеглих українських воїнів біля пам’ятників, які розкидані по всій Чехії – від Ліберця до Брно. Більшість з цих пам’ятників були нами відреставровані протягом останніх років коштом Української держави.

Одним з них є унікальний пам'ятник воякам Армії УНР у місті Ліберець, створений за проектом відомого українського художника Василя Касіяна.

Надзвичайно емоційна скульптура зображує полеглого воїна, над тілом якого сумує жінка з двома дітьми. Пам'ятник постав у 1926 році на місці братської могили 27 померлих воїнів Гірської бригади Української Галицької Армії, які перебували у місцевих таборах для інтернованих.

Чехословацькі українці тоді зібрали гроші для того, щоб увічнити пам'ять своїх полеглих далеко від батьківщини побратимів. Детальніше про пам'ятник можна прочитати тут.

 
Пам'ятник у Ліберці, 1927 рік

 Після Другої світової війни чехословацька комуністична влада могили зрівняла із землею, пам'ятник зняла з постаменту, прибравши всю наявну інформацію про те, що він – український.

Вважалося, що втрачені й розміщені на пам'ятнику таблиці. На щастя комуністи не знищили саму скульптуру: всі ці роки, аж до 2018-го, місцеві мешканці були переконані, що це пам'ятник загиблим у Другій світовій війні.

Коли у 2018 році відбувалася реставрація, постало питання про відновлення таблиці і напису на ній. Оскільки фотографії первісного вигляду пам'ятника збереглися, після консультацій з Українським інститутом національної пам'яті ми вирішили на новій таблиці залишити оригінальний текст, лише доповнивши його чеськомовною версією, а також додавши таблицю з іменами похованих у цій землі 27 українських воїнів (за реалізацію цього проекту велика подяка належить скульпторці Марії Вамберській, керівниці українського товариства у м. Градец-Кралове Наталії Доценко, дослідникам Ганні Величко та Сергію Перепічці).

 
Відреставрований пам'ятник у Ліберці

Здавалося б, у цій історії можна було поставити крапку. Але тут почалося найцікавіше. Від дослідника Олега Курлюка ми отримали повідомлення про те, що, за неперевіреною інформацією, оригінальна таблиця з цього пам'ятника все ж таки збереглася й знаходиться у підвалах закинутого замку в містечку Долні Бржежани під Прагою.

Ми звичайно ж туди одразу поїхали, але з'ясувалося що попередні власники замку збанкрутували, а тому будівля виставлена на аукціон. Тимчасова адміністрація нічого про таку табличку не чула, пустити нас всередину поки триває процес аукціону не погоджувалася, проте пообіцяла, що коли все завершиться і якщо вони щось знайдуть, то повідомлять нам. Але особливих сподівань, чесно кажучи, у нас не було.

Тут треба зробити невеликий, але необхідний відступ. Замок в Долних Бржежанах насправді має досить цікаву історію. Саме в цьому будинку з 1941 року містилася резиденція Райнгарда Гейдріха – нацистського протектора Богемії і Моравії, тобто намісника Гітлера у Празі, і одночасно начальника Головного управління імперської безпеки (СД) нацистської Німеччини.

Звідси він виїхав на своєму автомобілі 27 травня 1942 року на аеродром і по дорозі був ліквідований учасниками чехословацького руху опору в ході проведеної ними відомої операції "Антропоїд".

Після Другої світової війни у замку знаходився науково-дослідний інститут металів, а потім, після Оксамитової революції у 1989 році, будинок прийшов у запустіння і перетворився на покинутий об'єкт. Кажуть, що у ньому досі зберігається купа різного металолому, а також різноманітні прилади, якими раніше вчені аналізували склад металу.

У 2019 році аукціон нарешті відбувся, об'єкт був придбаний за 39 млн. чеських крон (приблизно 1,7 млн. дол.). Очевидно, нові власники проводили якусь інвентаризацію того, що знаходиться всередині об'єкту, або ж почали готувати його до реконструкції.

Як би там не було, але кілька тижнів тому тимчасовий адміністратор будівлі пан Мілош Ленгер нам таки зателефонував і повідомив приголомшливу новину: таблиця знайшлася, якщо хочете, ми вам її віддамо. Звичайно хочемо і дуже вдячні за небайдужість!

Можете уявити наші відчуття, коли позавчора на подвір'ї посольства вивантажили 80-кілограмову бронзову таблицю. Потускла, запорошена, чимось варварськи надкусана зверху (не інакше як в соціалістичному інституті металу намагалися встановити, з чого українці робили свої таблиці), але для нас це справжній скарб.

 

До речі, ця таблиця, судячи з усього, була встановлена на пам'ятнику не в 1926 році, коли він був відкритий, а трохи пізніше, напевно десь аж в 1939 році (на таблиці вказана фірма, що виготовила таблицю, і місце її розташування, а саме німецька назва Ліберця - "Reichenberg". Це говорить про те, що це, очевидно, сталося вже після Мюнхенської змови у 1938 р. і окупації Судетів).

На оригінальних фотографіях видно, що у 1926 р. таблиць було три і всі вони були чорного кольору зі світлим текстом, тобто зовсім не такі, як та таблиця, яка знайшлася (хоча вони й мали ідентичний текст).

Пояснення ми знаходимо у люб'язно наданій нам Ганною Величко статті з львівської газети "Діло" за 1936 р. Виявляється, спочатку таблиці були зі скла, але вони потріскалися від морозу, у зв'язку з чим українці оголосили збір коштів для виготовлення нової, витривалішої таблиці, скоріше за все саме тієї, яка зараз і повернулися до нас крізь десятиліття.

Ось така майже детективна історія.

Дотримуючись традиції, сьогодні (14 жовтня – ред.) я знову вшанував пам'ять полеглих українських воїнів біля пам'ятника у Ліберці. Мене там, однак, не полишала думка, що знайдена таблиця мала б повернутися на своє місце.

На високий постамент, як це було спочатку, пам'ятник ми, очевидно, вже не поставимо (реставратори кажуть, що будь-які такі маніпуляції небезпечні для самої скульптури, виготовленої з крихкого бетону), але повернути до пам'ятника таблицю, можливо навіть й у тому вигляді, в якому вона дійшла до нас, було б цілком можливо.

Що ви думаєте з цього приводу? Буду вдячний за поради і пропозиції.

Вячеслав Якубенко: Книжка "Справа Василя Стуса": коментар адвоката

У Медведчука в команді є непересічні юристи, але геть немає PR-фахівців, здатних пояснити шефу «ефект Стрейзанд». Судовий процес став неабиякою промо-акцією, наклад книжки розкупили з небаченою швидкістю

Олександр Зінченко: "Історична правда": короткий курс

За 10 років на «Історичній правді» вийшло більше 13 000 публікацій, майже 1000 істориків, політиків, письменників і публіцистів стали нашими авторами. Борис Джонсон і Віктор Ющенко, Сергій Плохій та Марія Матіос, Василь Стус та Юрій Смолич, Степан Бандера і Джон-Пол Химка, Вацлав Гавел та Оксана Забужко, Джеймс Мейс та Левко Лук'яненко

Польські громадські діячі: «Позбавляти прізвищ померлих – більшовицький звичай». Лист до міністра культури Польщі

У Польщі когорта громадських діячів, які представляють польсько-українське середовище і працюють над розвитком польсько-українського діалогу, висловили глибоке обурення щодо заміни меморіальної таблиці на могилі воякам УПА на горі Монастир у Підкарпатському воєводстві на безіменну.

Євген Перебийніс: Історія одного пам'ятника УГА

У 2018 році ми у посольстві започаткували традицію щорічного вшанування 14 жовтня, у День захисника України, пам’яті полеглих українських воїнів біля пам’ятників, які розкидані по всій Чехії – від Ліберця до Брно. Більшість з цих пам’ятників були нами відреставровані протягом останніх років коштом Української держави.