Кладовище Печерського монастиря перенесуть на Поділ

Про це повідомляє прес-служба Мистецького Арсеналу.

В результаті стаціонарних археологічних досліджень, проведених архітектурно-археологічною експедицією Інституту археології НАН України впродовж 2005-2008 років на території Мистецького Арсеналу, було зафіксовано велику кількість об’єктів релігійного та побутово-господарського призначення, зібрано унікальну за складом та чисельністю колекцію археологічних матеріалів та виявлено 262 поховання XVII–XVIII ст.

До останнього часу тлінні рештки перебували на дослідженні в Інституті археології НАН України.

З огляду на християнський обов’язок перед похованими на Вознесенському некрополі людьми, було прийнято рішення вшанувати їх пам’ять, здійснивши перенесення поховань на територію Флорівського монастиря.

У 1711-1712 рр., у зв’язку з будівництвом Печерської фортеці, царським указом царя Петра І-го черниць Вознесенського монастиря було переведено на Поділ і об’єднано з общиною Флорівської жіночої обителі.

Символічно, що саме Флорівський монастир, який прихистив черниць Вознесенської обителі у XVIII ст., через 300 років приймає прах людей, похованих у Вознесенському некрополі.

ДОВІДКА: Печерський Вознесенський дівочий монастир

З XVI в. збереглися письмові свідчення про існування жіночої чернечої общини при Києво-Печерській Лаврі на території нинішнього культурно-мистецького та музейного комплексу "Мистецький Арсенал". Достовірно відомо, що монастир знаходився під духовною опікою Печерського архімандрита.

Черниці обителі були кровно пов’язані з найвпливовішими родинами свого часу. Близько 1683 року ігуменею монастиря стала мати майбутнього гетьмана Івана Мазепи Марія Магдалина Мазепина (в дівоцтві – Мокієвська) (†1707). Монастир славився мистецтвом гаптування, при ньому існував сирітський притулок для дівчат.

У 1706 р., згідно з указом Петра I, було закладено Києво-Печерську цитадель, куди увійшла територія монастиря, а в 1711–1712 рр. Вознесенський монастир переведено на Поділ та об’єднано з громадою Флорівської жіночої обителі.

Печерські черниці перенесли у Флорівський монастир свою головну святиню – чудотворну ікону Божої Матері Рудненську, місцеперебування якої невідоме з 1920-х рр., побудували діючу донині Вознесенську церкву (1722–1732 рр.) та кам'яну дзвіницю (близько 1740 р.), реконструйовану в ХIX ст. архітектором А. Меленським.

Вознесенський храм Печерського монастиря, збудований Марією Магдалиною Мазепою у 1705–1707 рр., став парафіяльною церквою військового гарнізону, а інші монастирські будівлі були пристосовані для потреб військового відомства.

Наприкінці XVIII – початку ХІХ століття було зведено головний корпус Арсеналу, і з архітектурного ландшафту Печерська зникли останні споруди колишнього Вознесенського монастиря. До кінця ХХ століття Арсенал зберігав своє первинне призначення, залишаючись об’єктом, що використовувався для військових потреб, а його територія була закритою для населення.

ВОЗНЕСЕНСЬКИЙ НЕКРОПОЛЬ XVII-XVIII ст. – унікальне археологічне відкриття, яке має величезне значення для історії Києва та України. Це перший поховальний антропологічний комплекс середньовічного Києва, який в такому значному масштабі досліджується на сучасному європейському рівні. Завдяки йому з’явилася можливість відтворити образ тогочасних жителів Києва, перш за все – черниць монастиря, дізнатися про їхні особливості та побут.

Некрополь розміщувався поряд з монастирськими будівлями. Зазначена поховальна пам’ятка формувалася в два етапи, перший з яких припав на період існування Печерського Вознесенського дівочого монастиря, а другий – на період використання монастирського цвинтаря у якості одного з парафіяльних кладовищ Печерська.

Загальна кількість знайдених поховань Вознесенського некрополя – 262. Серед похованих знайдено останки 90 жінок (імовірно, ігумень і черниць) та 60 діток. Єдиним достовірно ідентифікованим є поховання генерал-майора Семена Івановича Сукіна († 1740), який близько 5-ти років займав посаду губернатора Києва та жертвував значні кошти на відновлення Вознесенського храму на Печерську.

Гіпотеза про поховання на території Возенесенського некрополя ігумені Марії Магдалини Мазепи – матері гетьмана Івана Мазепи, яка очолювала Печерський Вознесенський монастир впродовж майже 25 років, до сьогодні не підтверджена і не спростована.

КОМЕНТАР АРХЕОЛОГА

Заступник директора Інституту археології НАН України, керівник експедиції, Гліб Івакін:

- На території Мистецького Арсеналу у 2005-2008 роках були проведені широкомасштабні розкопки, які розкрили нові сторінки про життя киян XVI-XVIII ст. Це часи ще до заснування шляхетного жіночого монастиря, часи його існування та період роботи Гарматного двору й початку будівництва Арсеналу у 1784 р.

Були розкриті соборна Воскресенська церква, трапезна церква, житлові та господарські споруди. Виявлено чимало цікавих знахідок, посуд, яким користувались черниці монастиря. А найбільшим відкриттям виявився некрополь навколо церкви – близько 300 поховань, деякі з них в цегляних склепах.

Цей комплекс – найбільший в Києві, та й в Україні. Дослідження останків антропологами найсучаснішими методами розповість нам про походження цих людей, їхній вік, зріст, харчування, хвороби, рани тощо.

А тепер настав час дати їм вічний спокій. Вони невипадково будуть покоїтись у Фролівському монастирі. Адже переходять до своїх сестер з Воскресенської обителі, які прийшли сюди раніше.