Лавринович відмінив дозвіл Мін'юсту вживати слово "жид"

Офіційну позицію міністерства може висловлювати тільки міністр, заявив Лавринович і попросив вважати колишню заяву Мін'юсту про допустимість слова "жид" недійсною.

 

Міністр юстиції Олександр Лавринович вважає, що допустимою назвою етносу (етнічної групи) є тільки самоназва, обрана цим етносом, повідомляє DT.ua.

"Вважаю, що вживання інших назв, які є образливими для представників якої національності, є неприпустимим", - говориться в листі Лавриновича президентові Об'єднаної єврейської громади України і Європейського єврейського союзу Ігорю Коломойському.

Як зазначив Лавринович, висловлювати офіційну позицію міністерства може міністр або його заступник. Тому колишнє роз'яснення Мінюста не є офіційною позицією міністерства.

Нагадаємо, що раніше Мін'юст заявив про відсутність в українському законодавстві норм, які б забороняли вживання слів "жид", "жид" або "жидівка".  При цьому чиновники нагадали про відповідальність за дискримінаційні дії стосовно інших громадян.

У листопаді 2012 року президент Української ради єврейських жінок, головред сайту "Київ єврейський" Елеонора Гройсман попросила представників партії "ВО "Свобода" не називати євреїв "жидами", оскільки це слово їх ображає.

 

В академічному словнику української мови слово "жиди" має два значення: 1) застаріла назва євреїв, 2) образлива назва євреїв.

Дивіться також: "Жиди чи євреї? Текст львівського історика 1996 року"

 

 

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.