Спецпроект

Одеський музей не може працювати через перекопаний тротуар. ФОТО

Одеський музей нумізматики, розташований на Грецькій вулиці, 33, другий тиждень не може нормально працювати через перекопаний тротуар.

Про це пише Думская.net.

Як розповів директор установи Петро Лобода, працівники ВАТ "Одесаобленерго", виконуючи замовлення комерційної структури, вирили перед музеєм глибокі траншеї, поклали в них кабель і злегка присипали піском. Самі траншеї при цьому залишилися.

Вхід до музею. фото dumskaya.net
Шлях до музею. Фото dumskaya.net

"Кругом бруд, розкидані тротуарна плитка і квіткові клумби, - журиться Лобода. - До музею можна пройти двома неміцними дерев'яними настилами, прокладеними над невідгородженими траншеями, що загрожує травмами людям".

 

За словами директора, в муніципальної інспекції з благоустрою, яка дозволила роботи, виправляти ситуацію відмовилися, порадивши звернутися безпосередньо до керівництва міськради. Однак звернення до мера і секретаря теж залишилися без відповіді.

Вчора вранці співробітники музею власними силами прибрали бруд і сміття, однак засипати траншею і відновити зруйновану плитку вони не можуть.

"Я сам сьогодні провалився в траншею і травмувався, коли прибирав територію", - обурюється Петро Лобода.

 

Одеський музей нумізматики - історичний музей монет і банкнот в місті Одеса. Профілем і завданням музею є вивчення історії монетної справи і грошового обігу, а також збереження та показ найважливіших історичних пам'ятників, що відносяться до стародавньої історії та культурі Північного Причорномор'я, Русі і України. Восени 1991 року в Одесі була відкрита галерея "Монетний двір". У січні 1999 року вона була реорганізована в "Одеський музей нумізматики". У складі музею працюють дві філії, розташовані в центральній частині Одеси.

 

 

Василь Мудрий (1893–1966)

"24 серпня 1939 року у Львові відбувся Крайовий конгрес Українського національно-демократичного об'єднання, на якому одностайно ухвалено резолюцію, що українське громадянство виконає в цих важких часах горожанські обов'язки крови і майна, які накладає на нього приналежність до Польської Держави... нині не час для взаємних політичних суперечок і що вищезазначене рішення разом з українським суспільством у повному обсязі виконаємо та понесемо всі жертви для спільної оборони держави".

Нестабільність і криза. Фрагмент книги "Революційна весна" Крістофера Кларка

Весна 1848 року ознаменувала час, коли Європу воднораз огорнули надія і страх, вона відчула крихкість усталеного століттями політичного порядку. Повстання у Парижі, Відні, Берліні, Мілані, Празі та десятках інших міст не були ізольованими епізодами, а стали першою загальноєвропейською революцією модерної доби. За інтенсивністю та географічним розмахом вона не мала прецедентів і охопила майже весь континент: від Португалії до Галичини й від Скандинавії до Сицилії. Люди по всій Європі стали учасниками масової політики та вимагали соціальної емансипації, громадянських прав і національного самовизначення.

Симон Созонтів. Опікун українців у Франції та "опіка" над ним органів кдб

Оперативній справі, яку в кдб завели на Симона Созонтіва, дали назву "Каучук". За аналогією з тим, що він був власником невеликої фабрики гумових виробів у Франції. Але він цікавив чекістів не лише як господарник і меценат, а передусім як багаторічний голова "Української громадської опіки" у Франції і в подальшому – голова виконавчого органу Української Національної Ради (прем’єр-міністр уряду в екзилі). Його певні риси характеру, політичні хитання й амбіції мали намір використати для здійснення спеціальної пропагандистської операції.

Поет Леонід Лиман. «Як я став ворогом народу»

У низці оперативних розробок органами кдб представників української творчої інтелігенції, що опинилися в еміграції, справа на поета Леоніда Лимана займає окрему нішу. Принаймні за обранням способів його компрометації. Покрокове розкриття тієї "кухні" кдб на підставі розсекречених документів з архівних фондів Служби зовнішньої розвідки України дає змогу наочно показати, як саме фальшували докази антирадянської діяльності, вигадували неіснуючі факти, використовували вивіски відомих міжнародних організацій і підписи їхніх керівників, залучали іноземних журналістів для поширення недостовірної інформації.