Спецпроект

У Києві відкривається виставка про колекціонерку Варвару Ханенко

Музей Ханенків у Києві презентує виставку "Сенс її життя", присвячену життю і творчості колекціонерки і музеєтворця Варвари Ханенко.

Про це "Історичній Правді" повідомили у Національному музеї мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків.

В унікальній художній колекції, яку Ханенки зібрали за понад 40 років, була окрема "Варварина" частина: її улюблені ікони, українські килими і вишивки, українська та італійська кераміка, європейська та російська  порцеляна. 

Виставка триватиме з 30 січня до 15 травня 2013 року.

Варвара Ханенко – єдина з власників великих художніх зібрань Києва, кого історія поставила перед жорстким вибором: зберегти в цілості себе й їхнє з Богданом Ханенком спільне "дитя" – безцінну збірку і виїхати разом з іншими "панами" з небезпечної, постреволюційної України – або ж, поставивши все на кон, лишитися тут, в рідному домі, і таки "здійснити" Музей Ханенків у Києві.

Віддати все, принести в дар, у жертву – і виконати місію, яку заповів перед смертю її Богдан, яку поклала на неї ціла попередня епоха культурного підйому початку XX століття. Ідеалістка, палка шанувальниця християнської ікони, Варвара Ханенко обрала місію.

Варвара Ханенко

Історія видатної киянки – щедрої благодійниці та палкої аматорки мистецтв Варвари Ханенко розказано на виставці в унікальних старих фото, нещодавно виявлених документах, а також вибраних творах – саме тих, які так любила Варвара Ханенко.

Вперше після вилучення з музею "непрофільних колекцій" у 1920-1930-х, з ласки провідних музеїв Києва ці артефакти повернулися до рідних стін – дому Ханенків.

Учасники виставки: Національний музей мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків, Національний музей українського народного декоративного мистецтва, Національний художній музей України, Київський національний музей російського мистецтва, Національний центр народної культури "Музей Івана Гончара". Партнер проекту – компанія Kunsttrans Kyiv.

Куратори виставки: Ганна Рудик (заступник генерального директора з науково-організаційної роботи Музею Ханенків) та Олена Крамарева (головний зберігач Музею Ханенків)

Адреса музею: Київ, вул. Терещенківська, 15.

Нагадаємо, що 29 січня у Києві відбудуться Ханенківські читання.

Година папуги. Ґудзики з Харкова

Станіслав Мікке вчепився у київського прокурора Андрія Амонса: "Хто це зробив?!" Більшість могил мала дивну рису — сліди від величезних бурів: земля була перемішана із перемеленими людськими кістками, зітлілим одягом та металевими ґудзиками. Подекуди траплялися великі грудки якогось білого хімікату.

Як дипломати УНР у Празі на інформаційному фронті воювали

Інформаційна війна – це, звісно ж, не винахід нинішнього часу. Нам часто здається, що ті інформаційні виклики, перед якими ми стоїмо сьогодні, є унікальними з огляду на нові технології, які приніс початок третього тисячоліття. Частково це правда. Сто років тому не існувало ні телебачення, ні інтернету, ні соціальних мереж. Однак вже існували газети і журнали, які були потужною зброєю впливу на громадську думку і позицію еліт.

Сталева труна на вісім персон

17 лютого 1864 року, сто п'ятдесят сім років тому, підводний човен "Hunley" конструкції Горація Ханлі атакував і потопив паровий шлюп "Housatonic" і це була перша в історії успішна атака корабля з глибини. Не надто тямущі в історії люди приписують Жулю Верну купу передбачень, і в тому числі – мало не винахід підводного човна. Це не так, це дуже сильно не так. Чистих передбачень у Жуля Верна дуже мало, а підводних човнів на той час було збудовано вже з десяток.

«Нормалізація» Ґустава Гусака

«Страх. Зі, страху, що його звільнять з роботи, вчитель навчає в школі речей, котрим не вірить. Зі страху за своє майбутнє, учень їх повторює. Зі страху, що не зможе продовжувати навчання, він вступає в Союз молоді і робить те, що йому наказують. … Зі страху через наслідки, люди беруть участь у виборах, обирають запропонованих кандидатів і роблять вигляд, що вважають це справжніми виборами…». Вацлав Гавел дописав текст, котрий отримав назву «Лист Ґуставу Гусакові». Надворі була весна 1975 року, в Чехословаччині панувала «нормалізація», а її незмінним символом був Ґустав Гусак – президент країни та генеральний секретар ЦК КПЧ. Людина карколомної і неоднозначної долі.