Спецпроект

У Луганську відкрили музей зі скам'янілою бабкою

У Луганську відкритий геологічний музей, в якому зібрано близько 10 000 експонатів. Це зразки руд, мінералів і гірських порід, які збиралися вченими-геологами Національного університету імені Т.Шевченка з 1950 року.

Про це пише Голос України.

Є й унікальні зразки, наприклад, відбиток великої бабки кам'яновугільного періоду. Особливу цінність зібрання геологічних експонатів представляє для вчених з різних країн.

"Мета роботи музею, - пояснив завідувач кафедри географії Національного університету імені Т.Шевченка професор Микола Удовиченко, - збір, обробка та експонування геологічного матеріалу. Також ми проводимо геологічні дослідження, навчальну та загальноосвітню роботу зі студентами, школярами, дорослим населенням".

Перші відвідувачі музею відзначають, що тут "можна здійснити екскурсію в минуле нашої планети, дізнатися про користь каменю в народному господарстві і побачити первозданну красу скарбів, які зберігає земля".

Для Луганського  університету це вже не перший музей. Зокрема, зоологічний Музей Луганського національного університету імені Тараса Шевченка зібрав 7000 зоологічних експонатів і відзначив 40-річний ювілей.

«Симон Петлюра інтернаціоналізує українське питання піснею»: невідома історія тріумфу «Щедрика» в Європі

«Завдяки цій державній інституції генерал Петлюра, керівник нової республіки вирішив спробувати показати світу окремішнє існування та етнічну ідентичність свого народу. – Пише французький критик.
– Які ці люди далекі від нашого мізерного прагматичного менталітету, яка в них відчувається віра! Дві години співу "a capella" іноземною мовою закінчилися чотирикратним викликом на біс – це характеризує найкраще успіх цього вечора».

«Диво на Віслі»: український вимір

Події серпня – вересня 1920 р. мали вирішальне значення в польсько-радянській війні. Перемога у Варшавській битві засвідчила здатність поляків відстояти своє право на незалежність. Втім без допомоги українських військ подолати Червону армію було би важче.

Життя в затінку комина. Подорож в Аушвіц. Частина 1

В’язень підійшов до огорожі, звів руки долонями вверх, як давні праведники при молитві й важко опустився на дроти. Сухо затріскотіли блакитні вогники й електричний струм зім'яв його лице зморшками болю…"

Серце фабрики смерті. Подорож в Аушвіц. Частина 2

...Проходячи через газову камеру, зловила себе на тому, що постійно скошую очі на отвір у стелі. Десятки літ тому над головами збитих у одну масу людей там з'являлося обличчя без рис – бо ж маски знеособлені – і сипалися жовтуваті гранули...