Сьогодні - 90 років сотнику УПА Мирославу Симчичу

Сьогодні в Коломиї, де мешкає Мирослав "Кривоніс" Симчич, відбуваються урочистості з нагоди його 90-річного ювілею.

Про це повідомляють "Тексти".

Мирослав Васильович Симчич (Кривоніс) прославився тим, що саме під його керівництвом у 1945 році під Космачем було розгромлено каральну дивізію НКВС.

Бій за Космач тривав три дні без перерви. Сам Симчич отримав поранення. Віська НКВС було знищено разом з керівником генерал-майором Миколою Дергачовим.

Мирослава Симчича арештували у грудні 1948 року. За низкою звинувачень його було засуджено до 25 років ув'язнення та уже в неволі висунуто ще кілька обвинувачень, в тому числі "за наклепи на радянський державний і суспільний лад". Слідчі так і не дізналися, ким насправді був Симчич.

Мирослав Симчич

Загалом "Кривоніс" відбув в ув'язненні 32 роки, 6 місяців і 3 дні.

На волю він вийшов у 1985 році та ще рік перебував під наглядом.

Указом президента України від 26 листопада 2005 року нагороджено орденом "За заслуги" III ступеня.

На батьківщині Мирослава Симчича у Коломиї Івано-Франківської області у 2008 році на 85-ліття йому було встановлено прижиттєвий пам'ятник.

"Історична Правда" вітає ветерана з днем народження і бажає йому здоров'я.

Читайте також про життя і смерть бойового побратима Симчича - сотенного УПА "Спартана"

«…Попереду заслін із жінок і дітей»: грецькі антифашисти проти Британії

На початку березня 2014 року російське керівництво скликало пресконференцію, присвячену подіям в Україні. Відповідаючи на запитання про можливість війни з сусідньою державою, Владімір Путін заявив: «Якщо ми ухвалимо таке рішення, то тільки для захисту українських громадян. І нехай спробує будь-хто з числа військовослужбовців стріляти у своїх людей, за якими ми стоятимемо позаду, не попереду, а позаду. Хай вони спробують стріляти у жінок і дітей!». Утім, у застосуванні подібної тактики росіяни не були першими. У Другу світову війну її використовували грецькі антифашисти. Але не проти нацистів, а проти британської армії.

План «Барбаросса». Що думали військові Гітлера?

Хоча було зрозуміло, що однією з головних причин нападу на Радянський Союз було прагнення здобути запаси (передусім нафту), яких бракувало німцям, без відповіді залишалося головне питання: чи мали вони ресурси, щоб здобути ресурси, яких прагнули? Одне слово: чи їхні бажання не перевищували здатність їх задовільнити? Урешті-решт, Гітлер так ніколи й не визнав цього недоліку плану «Барбаросса». Він хотів швидкої війни, щоб отримати доступ до сировини й землі, але сировина, яку він хотів мати найбільше (нафта), була неймовірно далеко.

«Антирадянський» Лифар

Ім’я Лифаря було заборонене на батьківщині протягом довгого часу, а його численні теоретичні праці з історії балету та хореографії не перекладалися російською та не видавалися у СРСР, не дивлячись на високий рівень радянського балету та його популярність як серед партеліти, так і пересічних радянських громадян. Проте йому вдалося (хоча, звісно, він поняття не мав про це) потрапити до секретного радянського видання – «методички» КҐБ 1968 року «Використання можливостей Радянського комітету з культурних зв’язків з співвітчизниками за кордоном у розвідувальній роботі».

Реакція киян на аварію Чорнобильської АЕС та її наслідки

Безпрецедентна техногенна катастрофа, що сталася в ніч на 26 квітня 1986 року на 4-му блоці ЧАЕС надала поштовх для «тектонічних» національних, соціальних та політичних процесів в українському суспільстві. Від початку, потенційна загроза життю та здоров’ю мешканців столичного мегаполісу викликала у них не просто стурбованість і невдоволення, а і, досить, нелояльні до влади закиди. Населення, активно реагувало на подію та її наслідки, а, особливо гостро, в травні того року.