Спецпроект

МІНІСТРОМ КУЛЬТУРИ СТАВ ГОЛОВНИЙ "РЕГІОНАЛ" КИЄВА

Президент Віктор Янукович своїм указом від 5 лютого призначив Леоніда Новохатька міністром культури України.

Про це повідомляє офіційний сайт президента.

До цього Новохатько обіймав посаду заступника голови Київської міської державної адміністрації (КМДА).

Він є головою Київської міської організації Партії регіонів.

Новохатько уже має досвід роботи в Мінкульті, оскільки з 1996 по 2005 рік працював заступником і першим заступником міністра культури і мистецтв України.

В січні Новохатько категорично спростував інформацію, що він може очолити Мінкультури, нагадує РБК.

Крісло міністра культури України залишалося вакантним з грудня 2012 р., коли було розпущено попередній і сформовано новий склад Кабміну. Раніше посаду міністра культури обіймав Михайло Кулиняк.

Нагадаємо, до відомства Міністерства культури належить більшість музеїв країни.

Леонід Новохатько народився 11 січня 1954 р. в селі Вечірки Пирятинського району Полтавської області. У 1975 р. закінчив Полтавський державний педагогічний інститут ім, а потім - аспірантуру і докторантуру Київського державного університету ім. Т.Шевченка.

Був першим директором Інституту журналістики і міжнародних відносин Київського університету культури і мистецтв "імені Поплавського".

З 1994 року Новохатько керував службою з питань гуманітарної політики Адміністрації президента.

З 1996 року обіймав посади заступника та першого заступника міністра культури.

Раніше Новохатько працював заступником голови Київської міської державної адміністрації, зокрема, координував роботу головного управління культури.

З 2007 по 2010 рік Новохатько обіймав посаду першого заступника генерального директора Українського національного інформаційного агентства "Укрінформ".

Справа Шухевича: політична міфологія та дослідницькі підходи

Тема колабораціонізму українського визвольного руху у Другій Світовій війні з нацистами вперше чітко проартикульована на початку 1960-х, коли професор Берлінського університету Альберт Норден заявив у жовтні 1959 року, нібито бійці батальйону "Нахтігаль" у перші дні нацистської окупації Львова вбили до трьох тисяч поляків та євреїв. У квітні 1960 року у Москві влаштували прес-конференцію, на якій, серед іншого, представили двох начебто свідків подій. З тих часів за "Нахтігалем" та Романом Шухевичем почала закріплюватися на Заході слава колаборанта та воєнного злочинця.

30 червня 1941. Як Бандера Незалежність відновлював

Події у Львові стали сигналом для тисяч оунівців і їхніх симпатиків. По всіх селах і містечках Західної України відбувалася один і той же сценарій: група молодих ентузіастів захоплювала приміщення владних органів — хоча це сказано надто гучно, адже «Совєти ще не пішли, а німці ще не прийшли» і влада фактично валялася на вулиці.

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.