Вірші Шевченка заборонили як революційні - депутати. ВІРШ

У селі Моринці на Черкащині, де народився Тарас Шевченко, місцевій громаді заборонили святкувати 199-річчя з дня народження поета.

Про це заявив на своїй сторінці в Facebook нардеп від "Батьківщини" Олександр Бригинець, який у суботу відвідав Моринці, повідомляє УП.

"Приїхав у Моринці. Місцева громада розповіла, як сьогодні влада святкувала 199-річчя із дня народження Шевченка. Нагнали міліції, більше ніж гостей (громада каже, що було 2 взводи), місцевому хору не дали можливості заспівати, а моринським школярам прочитати вірші Шевченка, мотивуючи це тим, що Шевченко писав революційні вірші, а це зараз недоречно", - написав опозиціонер.

"Голова с. Моринці заборонив місцевій громаді святкувати День народження Шевченка. Цікаво, що офіційні святкування проходили о 7.30 ранку. Народ обурений діями влади. А найбільше тим, що Шевченко знову виявився забороненим поетом у Моринцях", - додав він.

Бригинець також написав, що місцева громада згадала, як рівно два роки тому у Моринці приїжджала лідер опозиції Юлія Тимошенко.

"Тоді сільський голова сховався в туалеті, аби не зустрітися із Тимошенко і, щоб обласна влада, не доведи Господи, не подумала, що згаданий обранець народу підтримує опозицію. А сьогодні, як бачите, уже і Шевченко став опозицією до влади. Вірші його заборонені на території Моринців, як занадто революційні", - зазначив нардеп.

Водночас інший нардеп від "Батьківщини" Микола Томенко, який також був у суботу в Моринцях, уточнив, що місцева влада "заборонила читати вірш Шевченка "Розрита могила" як революційний", повідомляє прес-служба партії.

РОЗРИТА МОГИЛА

Світе тихий, краю милий,
Моя Україно,
За що тебе сплюндровано,
За що, мамо, гинеш?
Чи ти рано до схід сонця
Богу не молилась,
Чи ти діточок непевних
Звичаю не вчила?

"Молилася, турбувалась,
День і ніч не спала,
Малих діток доглядала,
Звичаю навчала.
Виростали мої квіти,
Мої добрі діти,
Панувала і я колись
На широкім світі,
Панувала… Ой Богдане!
Нерозумний сину!
Подивись тепер на матір,
На свою Вкраїну,
Що, колишучи, співала
Про свою недолю,
Що, співаючи, ридала,
Виглядала волю.
Ой Богдане, Богданочку,
Якби була знала,
У колисці б задушила,
Під серцем приспала.
Степи мої запродані
Жидові, німоті,

Сини мої на чужині,
На чужій роботі.
Дніпро, брат мій, висихає,
Мене покидає,
І могили мої милі
Москаль розриває...
Нехай риє, розкопує,
Не своє шукає,
А тим часом перевертні
Нехай підростають
Та поможуть москалеві
Господарювати,
Та з матері полатану
Сорочку знімати.
Помагайте, недолюдки,
Матір катувати".

Начетверо розкопана,
Розрита могила.
Чого вони там шукали?
Що там схоронили
Старі батьки? Ех, якби-то,

Якби-то найшли те, що там схоронили,
Не плакали б діти, мати не журилась.

9 октября 1843,
Березань

Також із нагоди дня народження Шевченка до українців через офіційний сайт Тимошенко звернулася і Юлія Тимошенко.

"Фахівці з літератури стверджують, що політичні переконання Тараса Шевченка важко ідентифікувати, бо він насамперед поет, а не політик. Я гадаю, це помилка. Бо такого великого політика, як Шевченко, ще не знала Україна", - вважає екс-прем'єр.

"Розрита могила" у виконанні рок-гурту "Кому Вниз" (1990) із саморобним кліпом у жанрі жлоб-арту

"Бо у "Заповіті" Тараса Шевченка більше політики, більше експресії та дії, ніж у всіх чотирьох Універсалах Центральної Ради та всіх заявах сучасної української опозиції. Поезія Шевченка — це політика: це політика боротьби, свободи і визволення", - переконана вона.

За словами Тимошенко, Шевченко залишається актуальним і сьогодні.

"Нічого не змінилося в нашій країні. "Німі на панщину ідуть". Ідуть, Тарасе, ідуть і сьогодні. Ну нехай не на панщину, а на проплачені мітинги з підтримки покращення, чи на вибори, щоб проголосувати за чергового поміщика, — суть така ж", - написала екс-прем'єр.

"Тоді — Микола Перший і Енгельгардт, сьогодні — Янукович і Пшонка. Тоді — кріпацтво, заборона писати й малювати і в’язниця... Сьогодні — також в’язниця, також знущання й переслідування тих, кому ця країна дорога і небайдужа", - порівняла Тимошенко.

Вона нагадала, що "колись 9 березня від пам’ятника Тараса Шевченка розпочалася велика демократична акція, яка в результаті закінчилася Помаранчевою революцією".

"І це було не востаннє, я переконана. Кобзар — це донор, що дає народові України кров оновлення", - зазначила вона.

Справа капітана. За що сидів легендарний «динамівець» Костянтин Щегоцький

У різноманітних рейтингах найкращих українських футболістів усіх часів неодмінно буде це ім’я — Костянтин Щегоцький. Улюбленець київських уболівальників 1930-х, капітан «Динамо», перший в Україні гравець-орденоносець — це все про нього.

«Не Арґус, ні Гелена, ні Марія Маґдалена»: вибираємо та їмо сир по-середньовічному

Середньовічна кухня – це не лише екстравагантні страви на кшталт павича, міног чи лебедя у соусі з власної крові. Якими б дивними не видавались нам інколи люди середньовіччя, їх меню не надто відрізнялось від нашого. Пропонуємо вам уривок, де історикиня й авторка книги «Від бобра до фазана: їжа західноєвропейського Середньовіччя» Стефанія Демчук розповідає про шлях на середньовічний стіл сиру, без якого і сьогодні ми не можемо уявити свою повсякденність

«Польська» ідентичність і російське самодержавство

У перші десятиліття ХІХ століття Санкт-Петербург негласно визнавав польський характер Правобережної України, як і всіх інших територій, анексованих у Речі Посполитої. Чиновники найвищого рангу навіть використовували відповідну термінологію на кшталт: "польські губернії" чи "польські землі", причому як в усному мовленні, так і в офіційному діловодстві. Після Листопадового повстання 1831 – 1832 років ситуація кардинально змінилася: російське самодержавство розпочало тотальний наступ на "польську" ідентичність. Комплекс заходів, до якого протягом наступних десятиліть вдалася російська влада, без перебільшення, можна назвати репресіями в економічній, релігійній і гуманітарній сферах. Йдеться про русифікацію польської культури, переслідування католицької церкви, політичний тиск, заборону освіти рідною мовою, декласацію та асиміляцію шляхти.

«Чорна неділя» села Клюськ. Без білих плям

Велика трагічна історія України часів Другої світової війни складається з маленьких трагедій сіл, селищ, містечок. Без втрати невинних людських життів на території Волині не обійшлось в жодному з населених пунктів. Не оминула трагедія і невеличке мальовниче село Клюськ, розташоване в 20-ти кілометрах від Ковеля.