1989: Сестричка Віка - переможець першої "Червоної Рути"

Це відео - запис з заключого концерту фестивалю. На той час творчість Віки була бомбою для неформальних народних мас: від одягу до політизованих текстів. Рок, панк і електроніка, музика і слова "Кузі" з "Братів Гадюкіних".

24 вересня 1989 року в Чернівцях завершилася "Червона Рута" - перший контр-культурний музичний фестиваль, і перше місце у жанрі рок-музики на ньому посіла досі незнана співачка Віка Врадій зі сценічним псевдонімом "Сестричка Віка".

Серед інших лауреатів тієї першої "Червоної Рути": "Брати Гадюкіни", "Кому Вниз", Віктор Морозов, Марічка Бурмака, Андрій Миколайчук... "ВВ" і Тарас Чубай отримали дипломи, гран-прі дісталося Василю Жданкіну. Любителі ностальгіїї називають першу "Руту" найкращою з усіх проведених на цей час дванадцяти фестивалів.

Започаткований українським комсомолом захід швидко обернувся антирадянським молодіжним бунтом-карнавалом. За два роки до кінця УРСР слухачі фестивалю розмахували жовто-синіми прапорами, а чернівецька міліція намагалася їх одібрати.

Це відео - пісня "Ганьба", яку Сестричка Віка співає на заключному концерті "Червоної Рути". Автор музики і слів - Сергій Кузьминський з "Братів Гадюкіних":

Кричу: "Ганьба!", але моє волання
Не долітає до престолу,
Була одна, тепер нас - тисячі,
І стали в коло,
І дивимся одне на одного,
Як молоді телєта.
Він каже: "Ето перші паростки
Національного самосознанія."
Але без него знаю я:

Хто не живе, той не вмирає,
Хто не заснув, той си не просинає,
Хто очі не відкрив, той ніц не баче,
За тобою, Морозенку, вся Вкраїна плаче.

На той час творчість Віки була бомбою для неформальних народних мас: від прикиду до слів. Ніна Гаґен вперемішку з Майклом Джексоном і натяком на майбутній спалах електронного етно, стьобні слова, де підколювалися вже не тільки партійні ретрогради та інертні народні маси, але й "діяспорні" діячі.

До "Червоної Рути" Вікторія Врадій співала естраду і джаз, а з Михайлом Боярським навіть записала саундтреки до радянських дитячих фільмів. Після фестивалю вона випустила кілька альбомів, а у 1993-му поїхала продовжувати музичну кар'єру в США.

У Штатах Віка працювала в музичних клубах, тричі виходила заміж. У 2004-му повернулася в Україну, сповнена нових ідей, але ненадовго. Зараз вона знову в Каліфорнії, працює менеджером.

У 2011-му Сестричка Віка не змогла приїхати на концерт пам'яті Сергія Кузьминського, бо на її фірмі саме був аудит.

Дивіться також:

1989: "Піду втоплюся..." і Андрій Миколайчук на "Червоній Руті". ВІДЕО

1971: "Червона Рута" стає переможцем першої радянської "Пісні року". ВІДЕО

1986: Віктор Цой стає кінозіркою в Києві. ВІДЕО

Як СБ ОУН викрила цінного агента мдб урср у своїх лавах

"Бистра" призначила Ярославу Морозу зустріч на 30 червня в селі Модричі Дрогобицького району, де мала передати йому пошту та усні вказівки. На місце зустрічі він прямував у супроводі "Ворона" і чотирьох повстанців, які забезпечували охорону і перехід кордону. Вранці в селі група потрапила в засідку і вступила в бій. Мороз дістав важкі поранення в ногу й живіт і в такому стані був захоплений. Працівникові Дрогобицького управління мдб, який перший підоспів до нього, заявив, що він є представником Центрального Проводу ОУН, попросив зберегти йому життя і залишити сам факт взяття його в полон у таємниці.

Мої Танюки: Штрихи до родинного портрета

Мама дуже пишалася братом-режисером, активно листувалася з ним у радянські часи. Дядько теж писав їй багатосторінкові відповіді, детально оповідаючи про свої театральні справи, постановки, статті дружини. Коли ж він повернувся до Києва, поринув у політику та став народним депутатом України, вона майже щотижня телефонувала йому з Дягови, даючи "цінні поради". Часом матуся забувала, що перед нею вже не той "меншенький" брат, а державний діяч.

Письменник Ігор Костецький. КДБ ловив його, та не…

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є чимало справ агентурної розробки, в яких інтрига тримається до останніх сторінок. Серед таких – чотиритомна справа на українського письменника, перекладача, літературознавця, режисера і видавця Ігоря Костецького, якій чекісти спершу дали назву "Письменник". У ній задокументовано численні намагання працівників кдб схилити на свій бік неординарного, екстравагантного, епатажного, амбітного письменника-модерніста.

"Велика війна професорів". Уривок із книги Мацея Ґурного

Новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя "війна духу", битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати "інших" і конструювати "своїх". У праці автор згадує низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології, зокрема Степана Рудницького — географа, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію.