1989: Сестричка Віка - переможець першої "Червоної Рути"

Це відео - запис з заключого концерту фестивалю. На той час творчість Віки була бомбою для неформальних народних мас: від одягу до політизованих текстів. Рок, панк і електроніка, музика і слова "Кузі" з "Братів Гадюкіних".

24 вересня 1989 року в Чернівцях завершилася "Червона Рута" - перший контр-культурний музичний фестиваль, і перше місце у жанрі рок-музики на ньому посіла досі незнана співачка Віка Врадій зі сценічним псевдонімом "Сестричка Віка".

Серед інших лауреатів тієї першої "Червоної Рути": "Брати Гадюкіни", "Кому Вниз", Віктор Морозов, Марічка Бурмака, Андрій Миколайчук... "ВВ" і Тарас Чубай отримали дипломи, гран-прі дісталося Василю Жданкіну. Любителі ностальгіїї називають першу "Руту" найкращою з усіх проведених на цей час дванадцяти фестивалів.

Започаткований українським комсомолом захід швидко обернувся антирадянським молодіжним бунтом-карнавалом. За два роки до кінця УРСР слухачі фестивалю розмахували жовто-синіми прапорами, а чернівецька міліція намагалася їх одібрати.

Це відео - пісня "Ганьба", яку Сестричка Віка співає на заключному концерті "Червоної Рути". Автор музики і слів - Сергій Кузьминський з "Братів Гадюкіних":

Кричу: "Ганьба!", але моє волання
Не долітає до престолу,
Була одна, тепер нас - тисячі,
І стали в коло,
І дивимся одне на одного,
Як молоді телєта.
Він каже: "Ето перші паростки
Національного самосознанія."
Але без него знаю я:

Хто не живе, той не вмирає,
Хто не заснув, той си не просинає,
Хто очі не відкрив, той ніц не баче,
За тобою, Морозенку, вся Вкраїна плаче.

На той час творчість Віки була бомбою для неформальних народних мас: від прикиду до слів. Ніна Гаґен вперемішку з Майклом Джексоном і натяком на майбутній спалах електронного етно, стьобні слова, де підколювалися вже не тільки партійні ретрогради та інертні народні маси, але й "діяспорні" діячі.

До "Червоної Рути" Вікторія Врадій співала естраду і джаз, а з Михайлом Боярським навіть записала саундтреки до радянських дитячих фільмів. Після фестивалю вона випустила кілька альбомів, а у 1993-му поїхала продовжувати музичну кар'єру в США.

У Штатах Віка працювала в музичних клубах, тричі виходила заміж. У 2004-му повернулася в Україну, сповнена нових ідей, але ненадовго. Зараз вона знову в Каліфорнії, працює менеджером.

У 2011-му Сестричка Віка не змогла приїхати на концерт пам'яті Сергія Кузьминського, бо на її фірмі саме був аудит.

Дивіться також:

1989: "Піду втоплюся..." і Андрій Миколайчук на "Червоній Руті". ВІДЕО

1971: "Червона Рута" стає переможцем першої радянської "Пісні року". ВІДЕО

1986: Віктор Цой стає кінозіркою в Києві. ВІДЕО

«Не Арґус, ні Гелена, ні Марія Маґдалена»: вибираємо та їмо сир по-середньовічному

Середньовічна кухня – це не лише екстравагантні страви на кшталт павича, міног чи лебедя у соусі з власної крові. Якими б дивними не видавались нам інколи люди середньовіччя, їх меню не надто відрізнялось від нашого. Пропонуємо вам уривок, де історикиня й авторка книги «Від бобра до фазана: їжа західноєвропейського Середньовіччя» Стефанія Демчук розповідає про шлях на середньовічний стіл сиру, без якого і сьогодні ми не можемо уявити свою повсякденність

«Польська» ідентичність і російське самодержавство

У перші десятиліття ХІХ століття Санкт-Петербург негласно визнавав польський характер Правобережної України, як і всіх інших територій, анексованих у Речі Посполитої. Чиновники найвищого рангу навіть використовували відповідну термінологію на кшталт: "польські губернії" чи "польські землі", причому як в усному мовленні, так і в офіційному діловодстві. Після Листопадового повстання 1831 – 1832 років ситуація кардинально змінилася: російське самодержавство розпочало тотальний наступ на "польську" ідентичність. Комплекс заходів, до якого протягом наступних десятиліть вдалася російська влада, без перебільшення, можна назвати репресіями в економічній, релігійній і гуманітарній сферах. Йдеться про русифікацію польської культури, переслідування католицької церкви, політичний тиск, заборону освіти рідною мовою, декласацію та асиміляцію шляхти.

«Чорна неділя» села Клюськ. Без білих плям

Велика трагічна історія України часів Другої світової війни складається з маленьких трагедій сіл, селищ, містечок. Без втрати невинних людських життів на території Волині не обійшлось в жодному з населених пунктів. Не оминула трагедія і невеличке мальовниче село Клюськ, розташоване в 20-ти кілометрах від Ковеля.

Легенда про «Оржівську операцію»: як Внутрішні війська НКВД випадково вбили «Клима Савура»

Читаючи документи, складається враження, що Оржівська операція за масштабами була чимось подібним до «битви за Берлін». Очевидно, чекістам не хотілося в «переможному угарі» відставати від Червоної армії і банальну випадкову ліквідацію «Савура» розцяцькували, як масштабну операцію із задіянням особисто вищого командування держбезпеки УРСР.