"Свободу" знову підставили провокаційними листівками. ФОТО

В Києві розклеїли листівки з гайдамацькими закликами з поем Шевченка за підписом партії "ВО "Свобода".

Про це повідомляє Новый Регион.

Листівки виявлені на постаменті пам'ятника українському єврейському письменнику Шолом-Алейхему (вулиця Рогнідинська) і біля меморіальної дошки на будинку, де пройшли дитячі роки прем'єр-міністра Ізраїлю, уроджениці Києва Голди Меїр (вулиця Басейна).

Також журналісти сайту виявили аналогічні наліпки на Подолі (хоральна синагога на вулиці Щекавицькій і ресторан "Цимес" на Ігоревській).

Фото: nr2.ru

Автори листівок цитують пряму мову героїв Тараса Шевченка з творів, присвячених гайдамацькому повстанню 1768 року - "Гайдамаки" і "Микита Швачка" - з погрозами на адресу "жидів і ляхів".

Листівки підписані партією "Свобода", з логотипами і контактами.

"Свобода" не має жодного стосунку до розклеєних у Києві нібито від імені "Свободи" листівок антисемітського змісту, - заявила офіційна прес-служба партії. - Вважаємо ці дії невідомих осіб провокацією, якою керує влада".

 Журналісти "Нового региону" наче знали, куди треба йти за фотографіями

Відомості за фактами розповсюдження в Києві листівок антисемітського характеру зафіксовані працівниками Печерського РУ ГУМВС України в місті Києві, повідомляють "Коментарі". Проводиться подальша перевірка.

Як відомо, у лютому цього року в центрі Сум з’явилися провокаційні листівки із логотипом партії "Свобода" і символікою, яка нагадує нацистську. У листівках обіцялося знищити "спершу Леніна", а потім Ковпака та інших радянських партизанів.

Нагадаємо, у жовтні 2003 року напередодні з'їзду опозиційної партії "Наша Україна" в Донецьку місто було завішане рекламними площинами, де тодішній кандидат у президенти Віктор Ющенко зображався прихильником нацизму.

 З опозиції ліпили нацистів іще 10 років тому. Фото: Анатолій Медзик

Ющенко після того заявив, що до провокації причетна місцева влада.

Як СБ ОУН викрила цінного агента мдб урср у своїх лавах

"Бистра" призначила Ярославу Морозу зустріч на 30 червня в селі Модричі Дрогобицького району, де мала передати йому пошту та усні вказівки. На місце зустрічі він прямував у супроводі "Ворона" і чотирьох повстанців, які забезпечували охорону і перехід кордону. Вранці в селі група потрапила в засідку і вступила в бій. Мороз дістав важкі поранення в ногу й живіт і в такому стані був захоплений. Працівникові Дрогобицького управління мдб, який перший підоспів до нього, заявив, що він є представником Центрального Проводу ОУН, попросив зберегти йому життя і залишити сам факт взяття його в полон у таємниці.

Мої Танюки: Штрихи до родинного портрета

Мама дуже пишалася братом-режисером, активно листувалася з ним у радянські часи. Дядько теж писав їй багатосторінкові відповіді, детально оповідаючи про свої театральні справи, постановки, статті дружини. Коли ж він повернувся до Києва, поринув у політику та став народним депутатом України, вона майже щотижня телефонувала йому з Дягови, даючи "цінні поради". Часом матуся забувала, що перед нею вже не той "меншенький" брат, а державний діяч.

Письменник Ігор Костецький. КДБ ловив його, та не…

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є чимало справ агентурної розробки, в яких інтрига тримається до останніх сторінок. Серед таких – чотиритомна справа на українського письменника, перекладача, літературознавця, режисера і видавця Ігоря Костецького, якій чекісти спершу дали назву "Письменник". У ній задокументовано численні намагання працівників кдб схилити на свій бік неординарного, екстравагантного, епатажного, амбітного письменника-модерніста.

"Велика війна професорів". Уривок із книги Мацея Ґурного

Новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя "війна духу", битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати "інших" і конструювати "своїх". У праці автор згадує низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології, зокрема Степана Рудницького — географа, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію.