"Свободу" знову підставили провокаційними листівками. ФОТО

В Києві розклеїли листівки з гайдамацькими закликами з поем Шевченка за підписом партії "ВО "Свобода".

Про це повідомляє Новый Регион.

Листівки виявлені на постаменті пам'ятника українському єврейському письменнику Шолом-Алейхему (вулиця Рогнідинська) і біля меморіальної дошки на будинку, де пройшли дитячі роки прем'єр-міністра Ізраїлю, уроджениці Києва Голди Меїр (вулиця Басейна).

Також журналісти сайту виявили аналогічні наліпки на Подолі (хоральна синагога на вулиці Щекавицькій і ресторан "Цимес" на Ігоревській).

Фото: nr2.ru

Автори листівок цитують пряму мову героїв Тараса Шевченка з творів, присвячених гайдамацькому повстанню 1768 року - "Гайдамаки" і "Микита Швачка" - з погрозами на адресу "жидів і ляхів".

Листівки підписані партією "Свобода", з логотипами і контактами.

"Свобода" не має жодного стосунку до розклеєних у Києві нібито від імені "Свободи" листівок антисемітського змісту, - заявила офіційна прес-служба партії. - Вважаємо ці дії невідомих осіб провокацією, якою керує влада".

 Журналісти "Нового региону" наче знали, куди треба йти за фотографіями

Відомості за фактами розповсюдження в Києві листівок антисемітського характеру зафіксовані працівниками Печерського РУ ГУМВС України в місті Києві, повідомляють "Коментарі". Проводиться подальша перевірка.

Як відомо, у лютому цього року в центрі Сум з’явилися провокаційні листівки із логотипом партії "Свобода" і символікою, яка нагадує нацистську. У листівках обіцялося знищити "спершу Леніна", а потім Ковпака та інших радянських партизанів.

Нагадаємо, у жовтні 2003 року напередодні з'їзду опозиційної партії "Наша Україна" в Донецьку місто було завішане рекламними площинами, де тодішній кандидат у президенти Віктор Ющенко зображався прихильником нацизму.

 З опозиції ліпили нацистів іще 10 років тому. Фото: Анатолій Медзик

Ющенко після того заявив, що до провокації причетна місцева влада.

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

Кривавий баланс. Скільки загинуло під час польсько-українського конфлікту?

Під час українсько-польської локальної війни на території Холмщини, Грубешівщини, Берестейщини, Полісся, Волині й Галичини з кінця 1942 до кінця 1944 рр. українці втратили 13–16 тисяч осіб убитими й до 20 тисяч біженцями, поляки 38–39 тисяч осіб убитими й 355 тисяч біженцями.

Роль Медведчука: Юрій Литвин і Василь Стус мали одного адвоката та загинули в одному таборі

Українського поета, журналіста, правозахисника Юрія Литвина знайшли з розтятим животом у камері колонії особливо суворого режиму ВС-389/36 у селі Кучино на Уралі. Це сталося 4 вересня 1984 року. Бездиханне тіло поета Василя Стуса знайдуть у карцері того самого дня роком пізніше

«Прийшов час збирати каміння…»: Про репатріацію нашої церковної старовини

Радянська влада вивезла з України безліч дорогоцінних артефактів, церковних цінностей. Напевно, немає жодного храму, який не був пограбований тодішньою владою. Коштовності частково продали за кордон. Та чимало збереглося у російських музеях. Це був відвертий грабунок. Від часу проголошення незалежності українська влада і українське суспільство мали б системно опікуватися поверненням нашої національної історико-культурної спадщини. Але чи ми, українці, – як суспільство і держава – готові до копіткої наполегливої праці з репатріації вкраденого спадку?