Спецпроект

У Польщі створено парламентську групу щодо "східних кресів"

У польському Сеймі створено парламентську групу "у справах Кресів, кресов'яків і спадщини Східних Земель давньої Речі Посполитої". Одна з причини - "сліди польськості зникають через організовану діяльність спадкоємців бандерівщини й українських націоналістів".

Про створення групи повідомляє офіційний сайт Сейму (нижньої палати парламенту Республіки Польща).

Креси - "окраїна, пограниччя" - польська назва територій сучасних України, Білорусі і Литви, які у 1919-1939 рр. входили до складу міжвоєнної польської держави (Другої Речі Посполитої).

Остаточне оформлення групи заплановане на квітень, коли в ньому зможуть узяти участь представники усіх депутатських об'єднань. "Чи буде покінчено з 70-річною змовою мовчання про Креси, буде зрозуміло найближчим часом", - зазначає сайт Kresy.pl.

За повідомленням сайту, участь в установчому засіданні групи взяли представники таких "кресових середовищ" [назви дані за назвами воєводств міжвоєнної Польщі] - віленського (Литва), новогрудського (Білорусь), білостоцького (Білорусь і Польща), поліського (Білорусь і Україна), волинського, львівського, тернопільського і станіславського (івано-франківського).

"Окраїни" міжвоєнної Речі Посполитої - це "мультикультурний, мультиетнічний і мультирелігійний плавильний котел тогочасної Європи", - наголошує сайт.

На засіданні зазначалося, що Сейму було б дуже недоречно засуджувати операцію з депортації українського населення "Вісла" в рік, коли відбуваються "заходи з вшанування пам'яті геноциду, влаштованого ОУН-УПА на Окраїнах".

Обговорювалися плани заходів "до 70-річчя геноциду [Волинської трагедії - ІП]" за участю ветеранів Армії Крайової і націоналістичного польського підпілля на Волині. Обговорювався хід збирання підписів з проголошення Дня пам'яті мучеництва кресов'яків.

Було зазначено, що важливою складовою роботи групи є захист спадщини східних земель колишньої Речі Посполитої, оскільки "нереставровані сліди польськості зникають через уплив часу, брак свідомості місцевих спільнот або зумисне організовану діяльність налаштованих вороже до Польщі спадкоємців бандерівщини і українських націоналістів".

"Мала батьківщина третини населення колишньої Польщі не може піти в забуття", - наголошує Kresy.pl.

Видання "кресов'яків" підкреслює, що досі парламентські дебати про долю колишніх "окраїн" велися на вкрай низькому рівні або взагалі не велися, і тепер "можна нарешті сміливо стверджувати, що Креси і кресов'яки знайшли своє постійне місце в Сеймі".

Як відомо, у січні цього року організації кресов'яків висловили протест проти засудження операції з депортації українського населення "Вісла".

Згідно з соціологічним опитуванням, проведеним у 2007 році на замовлення тижневика Wprost, 52% (в тому числі 51% молодших за 29 років) громадян Польщі вважали "східні окраїни" з Вільнюсом і Львовом польськими землями.

Читайте на ІП інші матеріали, пов'язані з "кресовим рухом" у Польщі

Віктор Петров. Людина, яка повернулася в холод

"Петров боїться арешту, висловлює думку про необхідність від'їзду з України". Із цього рапорту співробітника секретно-політичного відділу управління держбезпеки нквс урср Лифаря почалася епічна драма Віктора Петрова, відомого ще за літературними і науковими псевдонімами як В. Домонтович та Віктор Бер. Рапорт був підготовлений у лютому 1936-го. Окремі фрагменти з нього свідчать про те, що про В. Петрова вже збирали оперативним шляхом інформацію і знали, на чому можна зіграти.

Уривок із книжки "Таборові діти" Любов Загоровської

У книзі "Таборові діти" зібрано свідчення людей, які в дитячому віці зазнали репресій радянської каральної системи. Це розповіді тодішніх дітей про те, як їх під дулами автоматів забирали з дому, про досвід перебування в тюрмах, про важку дорогу на сибірські морози в товарних вагонах, про життя в бараках чи спецінтернатах, про виживання в нелюдських умовах заслання. Ці свідчення варто прочитати, щоб знати, як ставилася радянська влада до дітей, яких оголосила "ворогами народу".

Історик, сержант ЗСУ Володимир Бірчак "Клап": Усі мої предки були борцями визвольних змагань. Тепер вони стоять за спиною свого найменшого бійця

Володимир Бірчак – відомий історик, журналіст, сценарист, заступник редактора видання "Історична правда", керівник академічних програм Центру досліджень визвольного руху. Працював заступником директора Галузевого державного архіву СБУ, доклав чимало зусиль для декомунізації в Україні, особисто брав участь у розробці змін до законодавства, яке тепер гарантує доступ до архівів КДБ. А з перших днів повномасштабного вторгнення Росії у 2022-му мобілізувався до лав ЗСУ та став кулеметником на позивний "Клап".

Чернівці-1989. За лаштунками першої "Червоної Рути"

35 років тому у Чернівцях відбулася подія, що змінила культурний ландшафт нашої країни. Незалежність України почалася із співочої революції на стадіоні "Буковина" та виверження нової непідцензурної музики – музики протесту.