Спецпроект

ПОЛЬСЬКІ ПРАВІ НЕ ХОЧУТЬ ВИБАЧАТИСЯ ЗА ОПЕРАЦІЮ "ВІСЛА"

Резолюція польського Сейму, яка засуджує операцію з депортації українців "Вісла" (1947 рік), викликала протести деяких поляків та опір політичних сил, які вважають недоцільним вибачатися за ці події, оскільки Україна не вибачається за дії "банд УПА".

Про це повідомляє iPress із посиланням на газету "Жеч Посполіта".

Протест проти проекту резолюції висловили організації кресов’яків [від словосполучення "креси всходнє" - "східна окраїна" - такою була офіційна польська назва територій сучасних України, Білорусі і Литви, які в першій половині ХХ сторіччя входили у склад Польщі - ІП)].

За даними видання, представники організацій кресов’яків вважають, що прийняття резолюції матиме “загальнонаціональні економічні наслідки”, оскільки тоді переселенці та їхні нащадки вимагатимуть відшкодувань.

Читайте також: "Депортовані з Польщі українці вимагають компенсації"

Також проти ухвалення резолюції виступили парламентські фракції опозиційної партії “Право і Справедливість” (PiS) та Польської народної партії (PSL), яка входить до урядової коаліції.

Свій опір політичні сили пояснюють тим, що український парламент у жоден спосіб не вибачився за масові вбивства поляків, які скоїли "банди УПА на Волині та на Поділлі".

"Жеч Посполіта" нагадує, що влада України не реагує на "дедалі частіші випадки глорифікації УПА та Степана Бандери".

Крім окремих політиків, проти резолюції також протестують сотні користувачів інтернету (переважно йдеться про молодь, що поділяє ультраправі погляди).

Вони створили спеціальну подію у Фейсбуці під назвою "Я не вибачаюся за операцію "Вісла" і стверджують, що "польська держава не може, а тим більше не повинна вибачатися за дії, що мали на меті захист польського населення та польської території".

Нагадаємо, що у грудні 2012 року на розгляд польського Сейму надійшов проект ухвали, яка засуджує операцію "Вісла".

Його підготувала парламентська комісія національних меншин із ініціативи її голови, депутата від правлячої партії "Громадянська платформа" (PO) Мирона Сича.

"Йдеться про вшанування тих громадян Речі Посполитої, здебільшого української національності, яких комуністична влада вирвала з домівок і розпорошила по західних і північних землях Польщі", - пояснив Сич.

Раніше Сейм не підтримав ухвалу про засудження акції "Вісла" у 1990-му, 1997-му і 2007-му роках.

Читайте також: "Як діють професійні борці з українцями в Польщі"

Втім, її засудили колишні польські президенти - Олександр Кваснєвський і загиблий Лех Качинський. Брат Леха Качинського Ярослав є лідером опозиційної партії "Право і справедливість", яка виступила проти засудження операції "Вісла" і вибачення перед депортованими.

Операція "Вісла" - примусова депортація в 1947 році комуністичною владою Польщі українців з Лемківщини, Посяння, Підляшшя і Холмщини у північні і західні регіони Польщі (щойно приєднані землі, з яких після падіння Третього рейху було виселене на Захід німецьке населення).

За офіційними даними польських джерел, загалом зі своїх етнічних земель було виселено понад 140 тисяч українців. Напередодні і під час депортації українців убивали - як польське націоналістичне підпілля, так і комуністичне військо. Підозрюваних у причетності до УПА оперативно судили військово-польові суди, переважно до смертної кари.

Виселення українського населення солдатами батальйону Корпусу внутрішньої безпеки "Познань".  Фото: archives.gov.ua

Частину українців (переважно священиків та інтелігенцію) було ув'язнено в концтаборі Явожно (Сілезія) - колишній філії Аушвіца. З чотирьох тисяч українських в'язнів загинув 161.

Намагаючись прискорити асиміляцію переселенців, органи влади зазвичай допускали переїзд в одну місцевість не більше 3-4 українських сімей. До кінця 1947 року у місця, звідки вигнали українців, було переселено близько 14 тисяч осіб польської національності.

У квітні 2011 року президент Віктор Янукович ушанував постраждалих внаслідок операції "Вісла". Цьогорічні, 65-ті, роковини трагедії на державному рівні були проігноровані.

Читайте також:

Акція "Вісла" - останній акт українсько-польської трагедії

Сейм визнав героями організацію, яка убивала українців та євреїв

Прометеї двох народів. Незважаючи на історію, вони примиряли Польщу й Україну

1951 рік. Як Польща й УРСР востаннє обмінялися територіями

Сповідь ката. Як від рук підпілля гинули українці й поляки

Від символу до імені: у пошуку власних моделей військового цвинтаря

Присвячені невідомому солдату монументи можна знайти у Франції, США, Британії, Канаді та інших країнах умовного Заходу. Зрештою, традиція символічних і цілком реальних могил невідомих солдатів народилася саме у Західній Європі. Асоціація могили невідомого солдата з Радянським Союзом радше пов'язана з зацикленістю політики пам'яті сучасної Росії на Другій світовій війні, ніж із якоюсь особливою прихильністю радянців до невідомих солдатів.

Володимир Лаврик: віднайдений епізод з литовського життя офіцера Армії УНР

Щонайменше 70 майбутніх офіцерів міжвоєнного Війська Литовського народилися в Україні. Сотні пов’язані з українськими теренами навчанням, юнацькими роками, участю у боях Першої світової війни, пролитою кров’ю у боротьбі за вільну Україну. Водночас, литовська земля народжувала майбутніх бійців українських визвольних змагань, героїв Війни за незалежність.

"Не допустити витоку за кордон відомостей про голод в Україні"

У 1980-х роках органи кдб урср пильно відстежували діяльність представників української діаспори, спрямовану на привернення уваги світової громадськості до Голодомору в Україні 1932–1933 років, і намагалися всіляко перешкоджати цьому. У циркулярах і вказівках з Києва до обласних управлінь кдб ішлося про те, які необхідно вжити агентурно-оперативні заходи "для протидії ворожим акціям закордонних наццентрів".

"Нас не подолати!". Полтавський вимір Помаранчевих подій: до 20-ої річниці Другого Майдану

Цьогоріч відзначаємо 20-річчя Другого Майдану або "Помаранчевої революції". Це акції за збереження незалежності і проти масових фальсифікацій президентських виборів 2004 року на користь путінського ставленика Януковича. Під помаранчевими стягами гуртувалися ті, хто не хотів сповзання України у болото "совка" і російських впливів. Помаранчеві протести стартували 21 листопада 2004 року і тривали до 28 грудня 2004 року. За даними соціологів, понад 6,6 млн громадян взяли участь у Помаранчевій революції.