Спецпроект

Канадський міністр відвідав "тюрму на Лонцького" і Музей Голодомору

Міністр громадянства, іміграції та багатокультурності Канади Джейсон Кенні відвідав українські місця пам’яті злочинів тоталітаризму.

Про це повідомляє прес-служба ЦДВР.

Міністр разом із послом Канади в Україні Троєм Лулашником відвідав Національний музей "Тюрма на Лонцького" у Львові. Крім того, канадська делегація побачила Національний музей жертв Голодомору і національні меморіали "Бабин Яр" та "Биківнянські могили".

"Я був у Музеї "Тюрма на Лонцького", де сотні українських націоналістів були піддані тортурам і вбиті", — одразу написав міністр у своєму твіттері.

Пан Кенні додатково поцікавився нюансами тюремного побуту, нацистського переслідування і винищення євреїв, а також тим, чи діяла в’язниця вже за часів незалежності України.

Директор Національного музею-меморіалу "Тюрма на Лонцького" Руслан Забілий розповів зацікавленій українською історією делегації з Канади про створення музею у колишній слідчій в’язниці спецслужб трьох окупаційних режимів: польського, нацистського та совєтського та ознайомив із експозицією, розташованою на першому поверсі тюрми і у в’язничному подвір’ї.

Зворушений побаченим та почутим, міністр громадянства, імміграції та багатокультурності Канади залишив запис у музейній Книзі відгуків: "Нехай ті, чиї життя тут відібрали, спочивають у мирі, і хай на них завжди сяє світло".

Як відомо, 24 квітня 2012 року нижня палата парламенту Канади — палата громад — на пропозицію міністра Джейсона Кенні одноголосно визнала прикладом "відданості основним правам людини" діяльність митрополита Української греко-католицької церкви Андрея Шептицького (1865—1944) під час Другої світової війни.

Канадські парламентарії відзначили, що "в найпохмуріший період історії Європи, під час масового вбивства євреїв і нацистської окупації митрополит Шептицький вголос виступив проти насильства у своїй проповіді "Не убий".

Завдяки зусиллям митрополита Шептицького врятовані понад 160 євреїв, один із яких був присутній на засіданні палати громад парламенту Канади під час ухвалення рішення.

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер А. Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.