В Австралії відкрили виставку про УПА

3 березня у Сіднеї (Австралія) в Українському домі молоді презентували фотовиставку Центру досліджень визвольного руху "УПА. Історія нескорених".

Захід приурочили до роковин загибелі генерала-хорунжого Української повстанської армії Романа Шухевича, повідомляє прес-служба ЦДВР.

Організувала виставку Спілка української молоді в Австралії. На відкритті були присутні колишні вояки УПА, які зараз проживають в Сіднеї, — Дмитро Грицько та Володимир Костка. Вони поділилися з присутніми своїми спогадами про участь у визвольному русі.  

На виставці представлені близько півтисячі фото, документи з радянських та німецьких джерел, внутрішні документи Організації українських націоналістів та УПА.

Відвідувачі побачили такі раритети, як фотографії групи вояків УПА з захопленим німецьким літаком та повстанців у підземній криївці (бункері) на Хмельниччині в 1950 році.

Тема криївок детально досліджена в окремій частині виставки, включно з планами підземних "багатокімнатних квартир" та детальними інструкціями щоденного режиму життя під землею.

"Місцевим українцям важливо буде дізнатися історію УПА, - зазначив один із авторів виставки, історик Володимир В'ятрович. - Пізнавальною виставка буде і для інших австралійців, адже їхня країна цікавиться трагічним і героїчним минулим України, це одна з тих країн, які визнали Голодомор геноцидом".

 

Виставка демонструватиметься у Сіднеї до 10 березня, а потім вирушить в інші міста Австралії.

Документальна фотовиставка "УПА. Історія нескорених" розроблена Центром досліджень визвольного руху на базі архівних документів. Окрім України, виставка вже експонувалася в понад 20 містах Сполучених Штатів Америки, у Канаді, Прибалтиці, Великій Британії, Японії та Греції.

Крім виставки, ЦДВР видав однойменну ілюстровану історію УПА та навчально–демонстраційний посібник для середніх шкіл.

Як дипломати УНР у Празі на інформаційному фронті воювали

Інформаційна війна – це, звісно ж, не винахід нинішнього часу. Нам часто здається, що ті інформаційні виклики, перед якими ми стоїмо сьогодні, є унікальними з огляду на нові технології, які приніс початок третього тисячоліття. Частково це правда. Сто років тому не існувало ні телебачення, ні інтернету, ні соціальних мереж. Однак вже існували газети і журнали, які були потужною зброєю впливу на громадську думку і позицію еліт.

Сталева труна на вісім персон

17 лютого 1864 року, сто п'ятдесят сім років тому, підводний човен "Hunley" конструкції Горація Ханлі атакував і потопив паровий шлюп "Housatonic" і це була перша в історії успішна атака корабля з глибини. Не надто тямущі в історії люди приписують Жулю Верну купу передбачень, і в тому числі – мало не винахід підводного човна. Це не так, це дуже сильно не так. Чистих передбачень у Жуля Верна дуже мало, а підводних човнів на той час було збудовано вже з десяток.

«Нормалізація» Ґустава Гусака

«Страх. Зі, страху, що його звільнять з роботи, вчитель навчає в школі речей, котрим не вірить. Зі страху за своє майбутнє, учень їх повторює. Зі страху, що не зможе продовжувати навчання, він вступає в Союз молоді і робить те, що йому наказують. … Зі страху через наслідки, люди беруть участь у виборах, обирають запропонованих кандидатів і роблять вигляд, що вважають це справжніми виборами…». Вацлав Гавел дописав текст, котрий отримав назву «Лист Ґуставу Гусакові». Надворі була весна 1975 року, в Чехословаччині панувала «нормалізація», а її незмінним символом був Ґустав Гусак – президент країни та генеральний секретар ЦК КПЧ. Людина карколомної і неоднозначної долі.

Формула краси. Дерев’яні церкви України: втрачене мистецтво?

Українські дерев'яні церкви – це фольклор, тільки в архітектурі. Збудовані переважно безіменними для нас майстрами на замовлення спільноти, громади села – вони могли бути (а могли не бути) шедеврами, але завжди втілювали народну уяву про красу, про велич, про присутність Бога на землі. Можливо тому знищення храмів більшовиками українці сприймали як саморуйнування. Дерев'яні церкви зникали з різних причин (вогонь і вода, шашель і грибок, занепад громади), але саме насильницька, свідома деструкція була найболіснішою – через неприродність втрати.