В Австралії відкрили виставку про УПА

3 березня у Сіднеї (Австралія) в Українському домі молоді презентували фотовиставку Центру досліджень визвольного руху "УПА. Історія нескорених".

Захід приурочили до роковин загибелі генерала-хорунжого Української повстанської армії Романа Шухевича, повідомляє прес-служба ЦДВР.

Організувала виставку Спілка української молоді в Австралії. На відкритті були присутні колишні вояки УПА, які зараз проживають в Сіднеї, — Дмитро Грицько та Володимир Костка. Вони поділилися з присутніми своїми спогадами про участь у визвольному русі.  

На виставці представлені близько півтисячі фото, документи з радянських та німецьких джерел, внутрішні документи Організації українських націоналістів та УПА.

Відвідувачі побачили такі раритети, як фотографії групи вояків УПА з захопленим німецьким літаком та повстанців у підземній криївці (бункері) на Хмельниччині в 1950 році.

Тема криївок детально досліджена в окремій частині виставки, включно з планами підземних "багатокімнатних квартир" та детальними інструкціями щоденного режиму життя під землею.

"Місцевим українцям важливо буде дізнатися історію УПА, - зазначив один із авторів виставки, історик Володимир В'ятрович. - Пізнавальною виставка буде і для інших австралійців, адже їхня країна цікавиться трагічним і героїчним минулим України, це одна з тих країн, які визнали Голодомор геноцидом".

 

Виставка демонструватиметься у Сіднеї до 10 березня, а потім вирушить в інші міста Австралії.

Документальна фотовиставка "УПА. Історія нескорених" розроблена Центром досліджень визвольного руху на базі архівних документів. Окрім України, виставка вже експонувалася в понад 20 містах Сполучених Штатів Америки, у Канаді, Прибалтиці, Великій Британії, Японії та Греції.

Крім виставки, ЦДВР видав однойменну ілюстровану історію УПА та навчально–демонстраційний посібник для середніх шкіл.

Василь Мудрий (1893–1966)

"24 серпня 1939 року у Львові відбувся Крайовий конгрес Українського національно-демократичного об'єднання, на якому одностайно ухвалено резолюцію, що українське громадянство виконає в цих важких часах горожанські обов'язки крови і майна, які накладає на нього приналежність до Польської Держави... нині не час для взаємних політичних суперечок і що вищезазначене рішення разом з українським суспільством у повному обсязі виконаємо та понесемо всі жертви для спільної оборони держави".

Нестабільність і криза. Фрагмент книги "Революційна весна" Крістофера Кларка

Весна 1848 року ознаменувала час, коли Європу воднораз огорнули надія і страх, вона відчула крихкість усталеного століттями політичного порядку. Повстання у Парижі, Відні, Берліні, Мілані, Празі та десятках інших міст не були ізольованими епізодами, а стали першою загальноєвропейською революцією модерної доби. За інтенсивністю та географічним розмахом вона не мала прецедентів і охопила майже весь континент: від Португалії до Галичини й від Скандинавії до Сицилії. Люди по всій Європі стали учасниками масової політики та вимагали соціальної емансипації, громадянських прав і національного самовизначення.

Симон Созонтів. Опікун українців у Франції та "опіка" над ним органів кдб

Оперативній справі, яку в кдб завели на Симона Созонтіва, дали назву "Каучук". За аналогією з тим, що він був власником невеликої фабрики гумових виробів у Франції. Але він цікавив чекістів не лише як господарник і меценат, а передусім як багаторічний голова "Української громадської опіки" у Франції і в подальшому – голова виконавчого органу Української Національної Ради (прем’єр-міністр уряду в екзилі). Його певні риси характеру, політичні хитання й амбіції мали намір використати для здійснення спеціальної пропагандистської операції.

Поет Леонід Лиман. «Як я став ворогом народу»

У низці оперативних розробок органами кдб представників української творчої інтелігенції, що опинилися в еміграції, справа на поета Леоніда Лимана займає окрему нішу. Принаймні за обранням способів його компрометації. Покрокове розкриття тієї "кухні" кдб на підставі розсекречених документів з архівних фондів Служби зовнішньої розвідки України дає змогу наочно показати, як саме фальшували докази антирадянської діяльності, вигадували неіснуючі факти, використовували вивіски відомих міжнародних організацій і підписи їхніх керівників, залучали іноземних журналістів для поширення недостовірної інформації.