На Донбасі школярам розповідають про ворожнечу "шахтарів" і "хохлів". ФОТО

У схваленому Міністерством освіти посібнику для учнів 9 класу "Історія рідного краю (Донеччина з кінця ХVIII до кінця ХIX століття)" історію Донецької області пропонують вивчати на прикладах протистояння в регіоні "шахтарів" і "хохлів".

Про це у своєму фейсбуці написав голова Донецького обласного товариства імені Олекси Тихого Євген Шаповалов.

"У "підручнику" все подано так, начебто й не було на Донеччині нас, українців, - зазначає Шаповалов. - Всі свідчення, дописи, оповідання, уривки з праць, спогадів - все російською мовою".

Зокрема, у підручнику наводиться нарис "Невінчана губернія" з такими от фразами:

"Перед місцевою дівчиною стоять на вибір двоє: з одного боку - свій брат хохол, неповороткий мужик, з іншого - розв'язний, веселий шахтар: із ним жити - працювати не потрібно, одягатися будеш, як бариня, щодня можна чай пити. Шахтар, хоч йому і їсти нічого, а двічі на день чай п'є неодмінно ".

"В серцях батьків, чоловіків і братів росте глуха, важка ненависть до пришельців-шахтарів. І ненависть ця не лишається без прояву: хохли уміють жорстоко мститися".

"Взагалі ворожнеча між шахтарями та місцевими хохлами украй жорстока, шахтарі при кожній зручній нагоді лупцюють хохлів, хохли - шахтарів. Це два ворогуючі табори, які не знаю між собою перемир'я".

Фото: ФБ Євгена Шаповалова

"Невенчанная губерния" - назва роману уродженця Донбасу, київського журналіста 1960-90-х років Станіслава Калінічева. Але в цьому творі нема опублікованого вище уривку.

Обкладинка. Внизу - Ігнатій Маріупольський, який вивів греків із Криму у Приазов'я

Автори посібника пропонують школярам відповісти на ряд питань, серед яких останнім є таке: "У чому були побутові підвалини ворожнечі між мужиками-хохлами та заробітчанами-шахтарями?"

 Можна подумати, що мужики і заробітчани належали до різних національностей

За словами Шаповалова, у книзі немає свідчень про ті часи авторства українських письменників чи публіцистів родом із регіону - Спиридона Черкасенка, Олекси Тихого, Івана Дзюби, Володимира Сосюри.

Посібник схвалено для використання у загальноосвітніх навчальних закладах комісією з історії науково-методичної ради з питань освіти Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України.

 Науково-методичну редакцію підручника проводив начальник управління освіти і науки Донецької ОДА Юрій Соловйов

Haвчальний посібник було представлено на засіданні Юзівського ділового клубу, яке проходило в одному з пивних ресторанів Донецька, повідомляє Donbass Info.

Книга видана накладом 2000 примірників за особисті кошти донецьких бізнесменів.

Читайте також:

Одеських учителів змушують цензурувати шкільні бібліотеки від Бандери

Олекса Тихий про школи на Донбасі. Текст 1972 року

Інші матеріали за темою "Освіта"

Гідо Хайсіг: "Для мене важливо викликати відчуття, що ситуація в Україні — це не тільки про цифри, це насамперед про людей, які живуть тут"

Інтерв’ю з німецьким пілотом і митцем для Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

Три роки війни в Україні: погляд військового репортера з Словенії

"Буча - це українська Сребреніца", - каже Боштян Відемшек. Словенський військовий репортер збирає матеріал для нової книги, у якій сучасна російсько-українська війна зіставляється з Першою світовою, а усі події планує висвітлювати лише в теперішньому часі. Нещодавно журналіст відвідав Ужгород, після чого опублікував у словенській газеті "Дело" статтю про війну в Україні. Публікуємо її в перекладі українською мовою.

Спілка Української Молоді. Як 100 років тому у Києві було створено, а потім знищено студентське підпілля

СУМ заявив про себе в травні 1926-го. В Парижі загинув Симон Петлюра і юнаки вирішили про це розголосити. Ввечері 30 травня в Софійському Соборі відправляли панахиду на пошану 10-ліття смерті Івана Франка. Микола роздрукував близько 100 листівок, розміром 5 х 15 см, зі словами: "Люди, Укранці! Знову пролилася невинна кров кращого сина України. Доки-ж терпіти. Схаменіться, будьте люди...". На кінець відправи Павлушков, Матушевський та Бобир кинули з хорів листівки у натовп.

"Вільне місто" під орудою Нестора Махна і повсякдення революції. Фрагмент книжки "Дніпро. Біографія великого міста в степу"

Махновські війська тричі захоплювали Катеринослав. Вони повністю контролювали місто протягом шести тижнів у листопаді–грудні 1919 року. Щойно Махно увійшов до Катеринослава, як той був проголошений "вільним містом" під захистом Революційно-повстанської армії. Жителів закликали "припинити бути міщанами й обивателями" та "сміливо і рішуче стати до справи будівництва нового життя на рівних, справедливих і розумних началах".