Спецпроект

В Держкіно хочуть створити музей екранних мистецтв

У Держкіно відбулася робоча нарада, на якій обговорювалося питання створення в Україні Музею екранних мистецтв.

Про це пише УНІАН.

"Незалежна Україна й досі не має окремого Музею кіно, – відзначила голова Держкіно Катерина Копилова. – І це – великий сором для країни, що має потужну кінематографічну історію, для країни, на території якої у 1893 році було сконструйовано перший в світі кіноапарат – тобто, за два роки до того, як це зробили брати Люмьєр. Сьогодні в Україні є велика кількість кінораритетів, що зберігаються по квартирах кінематографістів, по невеличких музеях кіностудій, по самих кіностудіях. Мова йде про розпорошені безцінні фонди, професійним опрацюванням і належним зберіганням яких ніхто не займається. Ще декілька років – і все може зникнути безповоротно."

Наразі основною перешкодою для створення Музею екранних мистецтв є відсутність приміщення. Тому учасники наради прийняли рішення про звернення до Фонду держмайна України та до Київської міськдержадміністрації за сприянням у виділенні приміщення, де може бути розташований Музей екранних мистецтв.

Заступник гендиректора Національного центру Олександра Довженка Іван Козленко акцентував увагу на необхідності негайного опису фондів кіноматеріалів, які зберігаються у Державному Музеї театрального, музичного та кіномистецтва України (перебуває у сфері управління КМДА), музеї Національної кіностудії художніх фільмів ім. Довженка (перебуває на балансі Міністерства культури), музеї Одеської кіностудії (перебуває на балансі Національної спілки кінематографістів України) з метою їх зведення в Єдиний реєстр кінематографічної спадщини з наданням відповідного захисного статусу, який би убезпечив фонди від розпорошення та знищення.

Реєстр стане основою формування фондів майбутнього Музею та створення тимчасових експозицій. "Наразі найважливіше завдання – не допустити розпорошення кіноекспонатів, які ще залишились в Україні: в спеціалізованих кіноустановах, на реструктуризованих кіностудіях, в приватних збірках. Потрібно виділення спеціальних бюджетів для викупу кіноматеріалів у приватних власників, щоб запобігти їх вивезенню з України", - сказав І.Козленко.

Під час наради учасники дійшли згоди щодо доцільності створення Музею екранних мистецтв на базі кіноархіву Національного центру Олександра Довженка як його структурного підрозділу (після відповідних змін у статуті цього підприємства). Фонди фільмотеки, кінолабораторії та архіву Центру Довженка складуть основу фондів майбутнього Музею.

Теми

Антон Дробович: "Пам'ятання — це спротив забуттю"

Інтерв’ю з науковцем, громадським діячем Антоном Дробовичем для Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

Як витримати тиск КДБ і навіть його висміювати? Досвід Натана Щаранського із книжки "Не злякаюся зла"

У травні 2025 році, через майже 40 років з дня написання, книга радянського дисидента Натана Щаранського "Не злякаюся зла" вийшла українською мовою. Уперше вона була надрукована англійською у 1988-му. У передмові до українського видання Щаранський, який за ці роки встиг стати відомим політичним та державним діячем в Ізраїлі, зазначив: в Україні книга повертається до свого початково призначення — допомагати людям у боротьбі.

Соратник Скоропадського, ідеолог гетьманського руху: до 150-річчя Сергія Шемета

150 років тому, 6 червня 1875 року на Полтавщині народився Сергій Шемет – борець за незалежність України у ХХ столітті; діяч "Просвіти", "Братства Тарасівців", "Лубенської республіки", Української Народної Партії, один із засновників Української Партії хліборобів, співфундатор позапартійної організації "Український союз хліборобів-державників"; журналіст, співредактор журналу "Хліборобська Україна"; особистий секретар гетьмана Павла Скоропадського; брат Володимира і Миколи Шемета.

"Кросворд" для ОУН. Спецоперація кдб

Одним із головних завдань кдб було недопущення єдності в середовищі українських емігрантських організації. Для цього постійно вдавалися до проведення всіляких так званих активних заходів. Метою було розсварити українців, скомпрометувати лідерів і зрештою домогтися знищення однієї або кількох організацій чи хоча б зменшення їхньої активності. Наочним прикладом того, як це розроблялося і діяло на різних етапах, є спецоперація кдб "Кросворд", спрямована проти різних течій ОУН.