КПУ не є партією українських комуністів, це сталіністи - історик

Сучасні комуністи не просто сповідують ідеологію Маркса-Леніна-Сталіна, а й yважають себе послідовниками сталінізму.

Таку думку у коментарі "Погляду" висловив історик, директор Національного музею-меморіалу "Тюрма на Лонцького" Руслан Забілий, коментуючи провальне голосування депутатів за постанову про відзначення 80-ї річниці Голодомору та впертість комуністів, які навіть не піднялися зі своїх місць під час хвилини мовчання.

"Я не думаю, що про комуністів можна говорити як про якусь партію адекватну. Є велика різниця між українською комуністичною партією, якої в нас немає, і Комуністичною партією України. Сучасна комуністична партія не просто сповідує ідеологію Маркса-Леніна-Сталіна, але й вважає себе послідовницею, наслідницею спадку ленінізму-сталінізму", — каже історик.

Отже, пояснює Забілий, комуністи ніколи не визнають дії своїх попередників злочинами. "Це партія, яка не працює на створення Української держави, навіть з точки зору ідеології — це сила, яка працює на руйнування державності. Адже вони сповідують віру в єдиний неподільний ерзац — Совєтський Союз", — додає він.

Загалом питання історичної пам’яті піднімаються у нас хіба тоді, коли політики бачать вигоду із цього.

"Будь-яка тема, пов’язана з історичною пам’яттю, історією, коли вона є у полі діяльності політиків, то для них існує лише один пріоритет — якісь політичні дивіденди з цього питання. Це зрозуміло. Але насправді напрямок мали б задавати історики. По багатьох питаннях мають бути напрацювання фахівців, їхні висновки — саме це має стати матеріалом, яким користується суспільство і політики.

У нас же виходить так, що політики самі намагаються собі створювати робочий матеріал, керуючись власними меркантильними інтересами, — розповідає Руслан Забілий. — Інше питання — питання моральної відповідальності: адже на совісті кожного окремого політика, наскільки він себе відчуває українським політиком, наскільки він себе ідентифікує себе з Україною".

Як відомо, соцопитування, проведене у лютому цього року, показало, щo 22% українців (переважно похилого віку) позитивно ставиться до Сталіна. 74% вважають його жорстоким тираном, а 57% не хочуть більше такого керівника, як Сталін.

Про українських комуністів читайте у тексті "Короткий нарис українського марксизму"

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.

Напади Бурундая та їхні наслідки. Уривок із книги "Король Руси Данило Романович" Даріуша Домбровського

Данило Романович, перший король Руси, – одна з головних постатей історії України. Подолавши численних внутрішніх та зовнішніх ворогів, Данило утвердився як один із найвпливовіших володарів Центрально-Східної Європи. Книжка Даріуша Домбровського – найповніша сьогодні біографія Данила Романовича. Ґрунтуючись на багатьох джерелах, автор не лише докладно реконструює життєвий шлях цього видатного державця, а й переконливо вписує його постать у європейський політичний ландшафт.

Суд над дітьми. Ольга Попадин – про молодь ОУН, два арешти і розстріл друзів

17-річна гімназистка зі Львова Ольга Попадин була однією з підсудних на "Процесі 59-ти". Енкаведисти не робили жодних пільг неповнолітнім — лупцювали, знущалися. Про це пані Ольга розповідала в інтерв'ю "Локальній історії". З її спогадів, показова розправа обернулася на протест — молоді арештанти під час суду заманіфестували несприйняття окупаційної влади, а оголошення вироку зустріли виконанням українського гімну.