КПУ не є партією українських комуністів, це сталіністи - історик

Сучасні комуністи не просто сповідують ідеологію Маркса-Леніна-Сталіна, а й yважають себе послідовниками сталінізму.

Таку думку у коментарі "Погляду" висловив історик, директор Національного музею-меморіалу "Тюрма на Лонцького" Руслан Забілий, коментуючи провальне голосування депутатів за постанову про відзначення 80-ї річниці Голодомору та впертість комуністів, які навіть не піднялися зі своїх місць під час хвилини мовчання.

"Я не думаю, що про комуністів можна говорити як про якусь партію адекватну. Є велика різниця між українською комуністичною партією, якої в нас немає, і Комуністичною партією України. Сучасна комуністична партія не просто сповідує ідеологію Маркса-Леніна-Сталіна, але й вважає себе послідовницею, наслідницею спадку ленінізму-сталінізму", — каже історик.

Отже, пояснює Забілий, комуністи ніколи не визнають дії своїх попередників злочинами. "Це партія, яка не працює на створення Української держави, навіть з точки зору ідеології — це сила, яка працює на руйнування державності. Адже вони сповідують віру в єдиний неподільний ерзац — Совєтський Союз", — додає він.

Загалом питання історичної пам’яті піднімаються у нас хіба тоді, коли політики бачать вигоду із цього.

"Будь-яка тема, пов’язана з історичною пам’яттю, історією, коли вона є у полі діяльності політиків, то для них існує лише один пріоритет — якісь політичні дивіденди з цього питання. Це зрозуміло. Але насправді напрямок мали б задавати історики. По багатьох питаннях мають бути напрацювання фахівців, їхні висновки — саме це має стати матеріалом, яким користується суспільство і політики.

У нас же виходить так, що політики самі намагаються собі створювати робочий матеріал, керуючись власними меркантильними інтересами, — розповідає Руслан Забілий. — Інше питання — питання моральної відповідальності: адже на совісті кожного окремого політика, наскільки він себе відчуває українським політиком, наскільки він себе ідентифікує себе з Україною".

Як відомо, соцопитування, проведене у лютому цього року, показало, щo 22% українців (переважно похилого віку) позитивно ставиться до Сталіна. 74% вважають його жорстоким тираном, а 57% не хочуть більше такого керівника, як Сталін.

Про українських комуністів читайте у тексті "Короткий нарис українського марксизму"

Про поховання гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного та перспективи його пошуків

Зібрання в одному місці поховань національних героїв – ефективний спосіб підтримки національної ідентичності та пам'яті народу. Зараз активно йде створення подібного пантеону героїв України. У зв'язку із цим у суспільстві почалися обговорення та пошуки могил звитяжних предків, яких варто перепоховати в поважному місці. Однією з таких особистостей безумовно є гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. Це одразу розбурхало розслідування стосовно місця його поховання.

Убивство Степана Бандери. Таємна місія агента кдб "Люкса"

Одразу після вбивства 15 жовтня 1959 року в Мюнхені Степана Бандери органи кдб срср розгорнули масштабну кампанію з дезінформації світової громадськості про обставини цього гучного злочину, його замовників і виконавців. Одним із тих, кого на всіх етапах цієї спецоперації залучали до стеження за лідером ОУН, створення умов для його ліквідації та відвернення уваги від справжнього вбивці, був агент на псевдо "Люкс", завербований ще у 1932 році.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.