Майже чверть українців любить Сталіна. Більше третини - ні

37% населення України негативно ставляться до постаті керівника СРСР у 1922-1953 роках Йосипа Сталіна, позитивно ставляться 22% українців, а байдуже –28%. 74% вважають його жорстоким тираном, а 57% не хочуть більше такого керівника, як Сталін.

Про це свідчать результати опитування, проведеного Київським міжнародним інститутом соціології (КМІС).

Позитивне ставлення до Сталіна превалює у Східному (36%) та Південному (27%) регіонах, негативне – у Західному (64%) та Центральному (39%).

Найменше позитивно налаштованих до постаті Сталіна серед молоді віком 18-29 років (16%), найбільше – серед людей похилого віку, 70 років та старші – 35%. Крім того, спостерігається зворотній зв‘язок між віком та байдужим ставленням до постаті Сталіна - чим молодший респондент, тим байдужіше.

Відповіді на запитання "Ви особисто хотіли б жити та працювати при такому керівнику країни, як Сталін?" розподілилися таким чином: більше половини українців (53%) впевнено не хотіли б жити при такому керівникові, 20% відповіли "мабуть, ні".

В абсолютній меншості кількість охочих жити при такому керівникові як Сталін (6%), "мабуть, так" відповіли 9% опитаних українців. Найбільше охочих жити при владі Сталіна на Сході - 26%, найменше на Заході – 5%.

Відповіді на запитання "Якою мірою Ви згодні або не згодні з наступними судженнями про Сталіна?"  розподілилися таким чином:

- мудрим керівником, який привів СРСР до могутності та процвітання, Сталіна вважають 34% (на Заході 12%, на Сході 48%), незгодні з цим твердженням – 47%.

- жорстоким, нелюдським тираном, винним у знищенні мільйонів безневинних людей, Сталіна вважають 74% населення, незгодні з цим – 13%.  Найбільше згодних на Заході (88%), найменше – на Сході (63%)

З твердженням, що наш народ не зможе обійтися без такого керівника як Сталін, який прийде та наведе порядок, згодні 27% населення, незгодні з цим – 57% опитаних українців.

Опитування було проведено методом інтерв'ю з 8 по 17 лютого 2013 року. Опитано 2032 респонденти, що мешкають в усіх областях України, віком від 18 років.

Як відомо, влітку 2011 року опитування КМІС продемонструвало, що 36% громадян України вважають Сталіна великим вождем, 34% не згодні з цим, а 17% не визначилися.

Дивіться також на цю тему:

60% українців вважають Голодомор геноцидом

70% українців вважають День Перемоги великим святом

83% громадян України підтримують незалежність

Росіяни забувають про сталінські репресії - опитування

15 гріхів Канібалісімуса. Про те, які злочини вчинив Сталін

Всі матеріали ІП на тему "Соціологія"

Всі матеріали ІП на тему "Сталін"

Мої Танюки: Штрихи до родинного портрета

Мама дуже пишалася братом-режисером, активно листувалася з ним у радянські часи. Дядько теж писав їй багатосторінкові відповіді, детально оповідаючи про свої театральні справи, постановки, статті дружини. Коли ж він повернувся до Києва, поринув у політику та став народним депутатом України, вона майже щотижня телефонувала йому з Дягови, даючи "цінні поради". Часом матуся забувала, що перед нею вже не той "меншенький" брат, а державний діяч.

Письменник Ігор Костецький. КДБ ловив його, та не…

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є чимало справ агентурної розробки, в яких інтрига тримається до останніх сторінок. Серед таких – чотиритомна справа на українського письменника, перекладача, літературознавця, режисера і видавця Ігоря Костецького, якій чекісти спершу дали назву "Письменник". У ній задокументовано численні намагання працівників кдб схилити на свій бік неординарного, екстравагантного, епатажного, амбітного письменника-модерніста.

"Велика війна професорів". Уривок із книги Мацея Ґурного

Новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя "війна духу", битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати "інших" і конструювати "своїх". У праці автор згадує низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології, зокрема Степана Рудницького — географа, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію.

Наше (?) Січневе повстання (1863–1864 роки)

25 січня цього року у Вільнюському кафедральному соборі голови трьох держав "Люблінського трикутника" – Кароль Навроцький, Ґітанас Науседа і Володимир Зеленський вшанували 163-тю річницю Січневого повстання 1863–1864 років. Мало хто звернув увагу, але це перше в історії наших трьох країн спільне вшанування пам'яті учасників цієї історичної події на найвищому державному рівні.