В інтернет вивісили архів польського підпілля у Львові 1942-44 років

Команда Електронного архіву визвольного руху оприлюднила фонд документів, які висвітлюють діяльність польських підпільних організацій у Львові під час Другої світової війни.

Усі матеріали оцифровані та викладені у вільному доступі в Інтернеті на сайті Е-архіву.

"Первісно польське підпілля у Львові представляли кілька не пов’язаних між собою організацій, які у 1942 році об’єдналися в єдину підпільну мережу Армії Крайової, яка включала в себе військові загони та цивільну підпільну мережу. Остання складалась із власне підпільної мережі, нелегальних харцерських організації (так званих "Шаре шерегі"), мережі підпільних шкіл та структури підпільної польської державності (нелегальні органи управління, суд та інше)", — розповідає історик Центру досліджень визвольного руху Олеся Ісаюк.

У фонді представлено 86 документів організацій польської підпільної мережі - зокрема розпорядчі накази, інструкції, інформаційні оголошення, пропагандистські листівки, офіційні документи, а також підбірка підпільної преси тих років.

"Відразу після оцифровування ЦДВР передав електронні копії Генеральному консулу Республіки Польща у Львові. Сьогодні всі вони доступні в Електронному архіві. Це не тільки дозволить нашим польським колегам ознайомитися з ними, але й є важливим кроком задля впровадження принципів відкритого доступу до документів, що становлять взаємний інтерес", — зазначив керівник проекту Андрій Когут.

Колекція містить підбірку підпільних газет "Walka" ("Боротьба"), "Słowo Polskie" ("Польське слово"), а також "Biuletyn Informacyjny Ziemi Czerwieńskiej" ("Інформаційний бюлетень Червенської землі") — офіційного видання Армії Крайової в окрузі "Львів".

"Історики, дослідники чи просто ті, хто цікавиться історією польського підпілля у Львові, зможуть знайти в підбірці накази для підпільної мережі, інструкції та вишкільні матеріали для агентів розвідки, проект відозви з нагоди 25-ї річниці Листопадових боїв у Львові, списки учасників підпілля із вказанням псевдонімів та особистих даних підпільників, звернення керівництва до рядових підпільників, а також картосхеми території Польщі", — розповів координатор проекту Данило Саламін.

Фонд "Документи польських підпільних організацій Львова 1942-1944 років" сформований із документів, знайдених у жовтні 2006 року в одному з будинків Львова під час ремонту покрівлі.

Знахідка була надана для вивчення членам громадської організації "Товариство пошуку жертв війни "Пам’ять"", а пізніше передана на зберігання в Архів Центру досліджень визвольного руху (Фонд 13. Документи польських підпільних організацій Львова 1942-1944 рр.).

Переглянути колекцію можна на сайті Е-архіву за посиланням.

Нагадаємо, що відкритий у березні 2013 року Електронний архів визвольного руху avr.org.ua є спільним проектом ЦДВР, ЛНУ імені Івана Франка та Національного музею "Тюрма на Лонцького". Сьогодні в Е-архіві доступні копії 10 305 документів.

Більше про польське підпілля часів Другої світової читайте в матеріалі "Феномен Польської підпільної держави"

Харківські адреси Миколи Міхновського

Де мешкав і працював Микола Міхновський у Харкові? Це важливе питання для належного вшанування пам’яті основоположника української незалежності (самостійності) досі належним чином не досліджене. В Харкові, зокрема, дотепер немає йому пам’ятника.

Молоде життя Євгена Побігущого-Рена

Незважаючи на польську займанщину, українське життя в Коломиї, зглядно у молоді, дуже активне і рухливе. Діють у місті два українські покоління – батьки молодих людей, і вони самі – нове покоління українських патріотів. Оці "молоді" страждають від програної боротьби батьків, їхнього сидіння і квиління про те, що треба змиритися з фактичним станом. Натомість молоді час від часу все голосніше ставлять своїм завданням визволення рідної землі від окупантів і загарбників, особливо ті, що вже воювали за Україну

«Західні Креси»: українська спадщина східних земель III Речі Посполитої

На значній частині східних земель III Речі Посполитої протягом століть розвивалися українська культура і мова. Нині польське суспільство часто не бачить або недооцінює українського виміру культурної спадщини цих земель.

Знайти місце для шляхти в українській історії. Візія оптимістична

Події середини XVII cт., що кардинально змінять українську історію, ми оцінюємо через кілька століть потому. Знаємо, як струсонуть вони Річ Посполиту та світ навколо неї; знаємо, до яких наслідків призведуть. Їх учасники, проте, таких знань не мали, вони діяли так, як диктувала їм тогочасна система цінностей. Цінності ж залежали від того, до якого стану людина належала, в якій частині держави жила, в якій родині народилася й чим у житті займалася. Додаймо, що історія – це не хімічний дослід, де всі елементи зважено й пораховано. Тож ми можемо хіба що здогадуватися, якого елементу виявилося забагато, а якого – забракло, щоб на позір стабільний світ злетів у повітря