В інтернет вивісили архів польського підпілля у Львові 1942-44 років

Команда Електронного архіву визвольного руху оприлюднила фонд документів, які висвітлюють діяльність польських підпільних організацій у Львові під час Другої світової війни.

Усі матеріали оцифровані та викладені у вільному доступі в Інтернеті на сайті Е-архіву.

"Первісно польське підпілля у Львові представляли кілька не пов’язаних між собою організацій, які у 1942 році об’єдналися в єдину підпільну мережу Армії Крайової, яка включала в себе військові загони та цивільну підпільну мережу. Остання складалась із власне підпільної мережі, нелегальних харцерських організації (так званих "Шаре шерегі"), мережі підпільних шкіл та структури підпільної польської державності (нелегальні органи управління, суд та інше)", — розповідає історик Центру досліджень визвольного руху Олеся Ісаюк.

У фонді представлено 86 документів організацій польської підпільної мережі - зокрема розпорядчі накази, інструкції, інформаційні оголошення, пропагандистські листівки, офіційні документи, а також підбірка підпільної преси тих років.

"Відразу після оцифровування ЦДВР передав електронні копії Генеральному консулу Республіки Польща у Львові. Сьогодні всі вони доступні в Електронному архіві. Це не тільки дозволить нашим польським колегам ознайомитися з ними, але й є важливим кроком задля впровадження принципів відкритого доступу до документів, що становлять взаємний інтерес", — зазначив керівник проекту Андрій Когут.

Колекція містить підбірку підпільних газет "Walka" ("Боротьба"), "Słowo Polskie" ("Польське слово"), а також "Biuletyn Informacyjny Ziemi Czerwieńskiej" ("Інформаційний бюлетень Червенської землі") — офіційного видання Армії Крайової в окрузі "Львів".

"Історики, дослідники чи просто ті, хто цікавиться історією польського підпілля у Львові, зможуть знайти в підбірці накази для підпільної мережі, інструкції та вишкільні матеріали для агентів розвідки, проект відозви з нагоди 25-ї річниці Листопадових боїв у Львові, списки учасників підпілля із вказанням псевдонімів та особистих даних підпільників, звернення керівництва до рядових підпільників, а також картосхеми території Польщі", — розповів координатор проекту Данило Саламін.

Фонд "Документи польських підпільних організацій Львова 1942-1944 років" сформований із документів, знайдених у жовтні 2006 року в одному з будинків Львова під час ремонту покрівлі.

Знахідка була надана для вивчення членам громадської організації "Товариство пошуку жертв війни "Пам’ять"", а пізніше передана на зберігання в Архів Центру досліджень визвольного руху (Фонд 13. Документи польських підпільних організацій Львова 1942-1944 рр.).

Переглянути колекцію можна на сайті Е-архіву за посиланням.

Нагадаємо, що відкритий у березні 2013 року Електронний архів визвольного руху avr.org.ua є спільним проектом ЦДВР, ЛНУ імені Івана Франка та Національного музею "Тюрма на Лонцького". Сьогодні в Е-архіві доступні копії 10 305 документів.

Більше про польське підпілля часів Другої світової читайте в матеріалі "Феномен Польської підпільної держави"

"Важливо не робити з пам’яті божество", - Євгеній Стасіневич

Публічне інтерв'ю з літературним критиком Євгенієм Стасіневичем у рамках виставки ГОЛОСИ Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

Отруєння. Фрагменти книжки Віктора Ющенка"Недержавні таємниці. Нотатки на берегах пам’яті"

Фрагменти автобіографічної книжки третього Президента України.

Андрій Бандера. Батька – за сина

У справі оперативної розробки Степана Бандери, яка зберігається в архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України, є низка документів, які стосуються його батька – отця Андрія. Це драматична історія того, як чекісти перекладали свою ненависть до одного з лідерів українського визвольного руху на його близьких родичів.

"Примус до підданства". Перша спроба

"В ліжку з ведемедем. Сусідство з Росією як історичний виклик" - таку назву має нова книжка Олексія Мустафіна, що готується до виходу у видавництві "Фабула". Є в ній глава, присвячена експансії Російської імперії на Кавказі. Зокрема, й в часи правління у Картлі Іраклія II – царя, якому нинішня влада Грузії хоче встановити пам'ятник у своїй столиці. Чому ця ініціатива викликала таке обурення можна зрозуміти із фрагменту книжки, люб'язно наданому "Історичній правді" Олексієм Мустафіним.