Спецпроект

Під Луцьком відкрили пам'ятник українцям, убитим у 1943 році. ФОТО

У селі Вікторяни (Луцький район Волинської області) відкрили пам’ятник загиблим односельчанам, яких спалили у 1943 році під час Волинської трагедії. На пам'ятнику не звинувачують поляків, котрі могли бути причетними до знищення села.

Про це повідомляє "Під прицілом".

"В часи війни за участі німців в селі почалися постійні грабежі на напади на мешканців, - зазначають волинські журналісти. - Відтак, у двадцятих числах червня 1943 року невідомі особи спалили сусіднє село Дідовець".

За повідомленням видання, на тому хуторі жили сім’ї польської національності. Ніхто із мешканців хутору не постраждав - таким чином, їх просто налякали, аби вони покинули українську територію. Однак поляків такий учинок обурив.

"Підозрюючи у злочині вікторянців, вони [поляки] звернулися до німецької жандармерії у Луцьку з проханням розібратися, - пише видання. - Таким чином, німці спалили будинки у селі і вбили кількох мирних жителів. Після цього, дорогою до Луцька їх обстріляли невідомі. Місцеві мешканці розповідають, що гітлерівців було убито, проте фактів, які б це підтверджували, немає".

23 червня до села Вікторяни увірвалася каральна експедиція німців, які повністю спалили село. Відтак згоріли всі 33 хати та 29 мирних мешканців.

Жителі Вікторян припускають, що їхнє село того зловісного літнього дня могли спалити саме поляки, які напряму підкорялися німецькому командуванню.

Показово, що на пам'ятнику немає напису, який би звинувачував поляків. Ось це справжнє примирення

Сьогодні у селі проживає близько 45 людей, більшість із яких пенсіонери.

Монумент відкрито біля пам'ятника вікторянцям, загиблим на фронтах Другої світової

Місцеві мешканці не забувають своєї історії, а тому встановили пам’ятник жителям села Вікторяни, спаленим 23 червня 1943 року. На монументі - перелік імен усіх загиблих.

"Нас було 9 душ, мама нас ховала. Коли вбили батька, мама зомліла. Ми були такі налякані, не знали, що робити, вже почали оплакувати маму, а не загиблого батька. Все спалили, одна тільки бляха лежала, їсти нема що, вдіти нема…", - розповідає очевидиця тих подій Ірина Веремчук.

Всі фото: p-p.com.ua

Варто зауважити, що місцева влада не брала участі у фінансуванні встановлення пам’ятнику. Цим займався виходець Вікторян - депутат Луцької районної ради Вадим Веремчук. Саме його рідня опинилась у числі загиблих 23 червня 1943 року.

Волинська трагедія - обопільні етнічні чистки українського і польського населення, здійснені селянськими загонами самооборони з обох боків, Українською Повстанською aрмією та польською Армією Крайовою за участю польських батальйонів шуцманшафту та радянських партизанів у 1943 році під час Другої світової війни на Волині.

Є частиною масштабного польсько-українського міжетнічного конфлікту 1940-х років. Існують різні версії подій на Волині, внаслідок яких загинули десятки тисяч поляків та тисячі українців. В Польщі існує доволі потужний правий "кресовий рух", який використовує події 1940-х для зображення українців як різунів і паліїв.

Офіційно процес примирення розпочали у 2003 році президенти Кучма і Кваснєвський, у 2006-му його продовжили Ющенко і Качинський, відкривши у селі Павлокома пам'ятники замордованим українцям і полякам. Тоді ж українські політичні і громадські діячі попросили вибачення у поляків.

Керівник Інституту національної пам'яті Польщі в односторонньому порядку переклав провину за українсько-польський міжетнічний конфлікт 1940-х на українців, назвавши трагедію "різаниною" і "геноцидом".

У червні 2011 року планувалося, що президенти Янукович і Коморовський спільно візьмуть участь у відкритті меморіальних комплексів у Волинській області (убитим полякам) та Люблінському воєводстві (убитим українцям). Цього досі не відбулося.

Дивіться також інші матеріали за темою "Волинська трагедія"

Закордонне представництво УГВР. "Америка нам допоможе!"

Після того, як органи нквс урср у 1944 році отримали інформацію про створення Української Головної Визвольної Ради (УГВР) і захопили протоколи установчих зборів цього повстанського тимчасового парламенту або уряду воюючої України, перед ними постало завдання знайти всіх його активних діячів. Але пошуки на українських теренах виявилися марними.

Опіум, вбивства, валютні спекуляції: китайські таємні організації в радянській Україні

Для більшості маловідомим залишається факт, що у першій половині XX cтоліття в Україні існувала доволі помітна китайська діаспора. Китайці оселилися в багатьох містах та навіть селах переважно на півдні та сході країни, а райони, де вони колись компактно проживали, до сих пір в народі називаються "шанхаями". Там, де виникали китайські діаспори, неодмінно з'являлися і злочинні угруповання та таємні містичні братства, більш відомі в масовій культурі як тріади.

Від символу до імені: у пошуку власних моделей військового цвинтаря

Присвячені невідомому солдату монументи можна знайти у Франції, США, Британії, Канаді та інших країнах умовного Заходу. Зрештою, традиція символічних і цілком реальних могил невідомих солдатів народилася саме у Західній Європі. Асоціація могили невідомого солдата з Радянським Союзом радше пов'язана з зацикленістю політики пам'яті сучасної Росії на Другій світовій війні, ніж із якоюсь особливою прихильністю радянців до невідомих солдатів.

Володимир Лаврик: віднайдений епізод з литовського життя офіцера Армії УНР

Щонайменше 70 майбутніх офіцерів міжвоєнного Війська Литовського народилися в Україні. Сотні пов’язані з українськими теренами навчанням, юнацькими роками, участю у боях Першої світової війни, пролитою кров’ю у боротьбі за вільну Україну. Водночас, литовська земля народжувала майбутніх бійців українських визвольних змагань, героїв Війни за незалежність.