Спецпроект

В Гостиному дворі пропонують відкрити музей Сагайдачного

Голова парламентського підкомітету з питань охорони та популяризації культурної спадщини, народний депутат України, Олександр Бригинець, пропонує створити Музей гетьмана України Петра Сагайдачного у приміщенні Гостинного двору в Києві.

Про це пише unian.net.

Відповідний проект постанови № 2174а про святкування 400-річчя гетьманства Сагайдачного Бригинець зареєстрував у Верховній Раді України.

"400-річчя гетьманства Сагайдачного - це велика подія, як і постать гетьмана, якому потрібно віддати належне. Безумовно, поруч з пам'ятником Сагайдачному, який встановлений на Контрактовій площі в Києві, має з'явитися і музей, присвяченій цьому видатному українцю. Кращого місця ніж Гостинний двір (звичайно не весь, а якась його частина), важко підшукати ", - вважає Бригинець.

На переконання депутата, постанова дозволить не тільки віддати належне Сагайдачному, але і допомогти врятувати Гостинний двір від перетворення його на торговельний центр. "Ніяких причин не створити в Гостиному дворі цей музей немає. Адже з юридичної точки зору, його приміщення є досі державним. Тому, якщо ВР проголосує за цю постанову, нічого не заважатиме передати частину Гостиного двору під музей. Упевнений, що київська громада підтримає цю ідею ", - переконаний Бригинець. 

Гетьман Петро Сагайдачний (Конашевич-Сагайдачний) - один з найбільш славних і талановитих козацьких вождів і полководців, який з однаковим успіхом діяв і на полі бою, і в галузі дипломатії. Під час свого гетьманства Сагайдачний провів реформу війська на Січі, основною суттю якої було підвищення організації, дисципліни і боєздатності козацького війська. Він перетворив партизанські загони козаків у регулярне військо, усунув з їхнього життя елементи розбійної вольниці, навів сувору дисципліну. Помер гетьман України Сагайдачний 10 квітня 1622 і похований у Києво-Братському монастирі. Майже все своє майно й маєтки він заповів Київській та Львівській братським школам.

Свого часу Київрада відмовилась включити до порядку денного засідання 20 грудня 2012 року проект рішення про скасування рішення про передачу ПАТ "Укрреставрація" земельної ділянки на Контрактовій площі для реконструкції будівлі Гостинного двору у торговельний центр.

Теми

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.

Напади Бурундая та їхні наслідки. Уривок із книги "Король Руси Данило Романович" Даріуша Домбровського

Данило Романович, перший король Руси, – одна з головних постатей історії України. Подолавши численних внутрішніх та зовнішніх ворогів, Данило утвердився як один із найвпливовіших володарів Центрально-Східної Європи. Книжка Даріуша Домбровського – найповніша сьогодні біографія Данила Романовича. Ґрунтуючись на багатьох джерелах, автор не лише докладно реконструює життєвий шлях цього видатного державця, а й переконливо вписує його постать у європейський політичний ландшафт.

Суд над дітьми. Ольга Попадин – про молодь ОУН, два арешти і розстріл друзів

17-річна гімназистка зі Львова Ольга Попадин була однією з підсудних на "Процесі 59-ти". Енкаведисти не робили жодних пільг неповнолітнім — лупцювали, знущалися. Про це пані Ольга розповідала в інтерв'ю "Локальній історії". З її спогадів, показова розправа обернулася на протест — молоді арештанти під час суду заманіфестували несприйняття окупаційної влади, а оголошення вироку зустріли виконанням українського гімну.