Київські вулиці перейменовуватимуть тільки зі згоди родичів

Київська міськдержадміністрація розробила новий порядок перейменувань вулиць та інших міських об'єктів.

Про це повідомляє "Комерсант-Україна".

Тепер назвати вулицю на честь відомої особистості можна буде тільки після її смерті і з письмової згоди її родичів.

До заявки необхідно додати економічний розрахунок вартості такого перейменування.

Затверджуватиме нову назву не Київрада, як раніше, а громада на громадських слуханнях.

Раніше кожен міг звернутися до депутатів Київради і запропонувати будь-яку назву для вулиці, далі їх розглядала спеціальна депутатська комісія і затверджувала Київрада.

Окрім цього, є ряд спеціальних вимог до найменувань певних об'єктів.

Зокрема, при назві вулиць, проїздів, набережних необхідно враховувати ландшафт місцевості, їхні індивідуальні характеристики, які "органічно вплітаються в існуючу топоніміку столиці".

Так, станції метро не можна називати на честь видатних мешканців Києва, країни чи світу - за винятком випадків збігу з назвами наземних об'єктів.

Член постійної комісії Київради з питань місцевого самоврядування, регіональних, міжнародних зв'язків та інформаційної політики Віктор Гринюк повідомив, що найбільшою проблемою залишаються вулиці з дублюючими назвами.

Наприклад, у столиці є п'ять вулиць Шевченка, Островського і Горького - по чотири, Гоголя - три, по дві - Толстого, Лермонтова, Лесі Українки, Франка.

Дивіться також інші матеріали за темою "Топоніміка"

УП.Київ

За ліквідацію Коновальця – трикімнатна квартира і 1000 рублів на меблі

В архівних фондах розвідки знайдено матеріали, які проливають світло на деякі подробиці широкомасштабної операції з ліквідації голови Проводу ОУН Євгена Коновальця, яку 23 травня 1938 року здійснив Павло Судоплатов за прямою вказівкою Йосипа Сталіна. Нові свідчення злочину більшовицького режиму проти українського визвольного руху ґрунтуються на письмових доповідях одного з головних фігурантів справи Василя Хомяка – особливо цінного агента ГПУ/НКВД УСРР, який діяв під псевдонімами "Лебедь" та "82" і якому вдалося впровадити убивцю у близьке оточення лідера українських націоналістів під виглядом свого родича.

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.