Київські вулиці перейменовуватимуть тільки зі згоди родичів

Київська міськдержадміністрація розробила новий порядок перейменувань вулиць та інших міських об'єктів.

Про це повідомляє "Комерсант-Україна".

Тепер назвати вулицю на честь відомої особистості можна буде тільки після її смерті і з письмової згоди її родичів.

До заявки необхідно додати економічний розрахунок вартості такого перейменування.

Затверджуватиме нову назву не Київрада, як раніше, а громада на громадських слуханнях.

Раніше кожен міг звернутися до депутатів Київради і запропонувати будь-яку назву для вулиці, далі їх розглядала спеціальна депутатська комісія і затверджувала Київрада.

Окрім цього, є ряд спеціальних вимог до найменувань певних об'єктів.

Зокрема, при назві вулиць, проїздів, набережних необхідно враховувати ландшафт місцевості, їхні індивідуальні характеристики, які "органічно вплітаються в існуючу топоніміку столиці".

Так, станції метро не можна називати на честь видатних мешканців Києва, країни чи світу - за винятком випадків збігу з назвами наземних об'єктів.

Член постійної комісії Київради з питань місцевого самоврядування, регіональних, міжнародних зв'язків та інформаційної політики Віктор Гринюк повідомив, що найбільшою проблемою залишаються вулиці з дублюючими назвами.

Наприклад, у столиці є п'ять вулиць Шевченка, Островського і Горького - по чотири, Гоголя - три, по дві - Толстого, Лермонтова, Лесі Українки, Франка.

Дивіться також інші матеріали за темою "Топоніміка"

УП.Київ

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.

Світозар Драгоманов. Боротьба за добре ім’я батька під прискіпливим стеженням НКВС

Стеження тривали упродовж трьох років і завершилися викликом на початку 1938 року до управління нквс. Але найбільші побоювання Світозара Драгоманова не справдилися. Його не заарештували. В обмін на свободу запропонували стати секретним співробітником. Під диктовку чекістів одразу ж змусили написати підписку. Але агент "Відданий" виявився не настільки відданим, як того хотіли чекісти.

На Афоні були врятовані 200 старовинних книжок з українського козацького скиту Чорний Вир: Сергій Шумило отримав рідкісну можливість їх дослідити

"Колись ці примірники Острозької Біблії були частиною бібліотеки українського козацького скиту Чорний Вир, який за допомогою ченців пощастило виявити на Афоні. Цей скит вже давно, на жаль, стоїть пусткою, покинутий людьми. Проте його бібліотека зберіглася. Вона складається приблизно з 200 українських стародруків XVI — XVIII століть".