Спецпроект

З Кодацької фортеці збираються зробити музей і готель

У Дніпропетровську представили проект часткової реконструкції Кодацької фортеці, з якою багато істориків пов'язують виникнення перших поселень, які пізніше переросли в місто.

Про це пише vesti.ua.

Фортеця була побудована в липні 1625, згідно з рішенням Варшавського Сейму. Потім вона перейшла в руки до козаків і Російської імперії і активно використовувалася під час Кримських (1687-1689) і Азовських (1697-1699) воєн, поки не була зруйнована в 1711 році за умовами Прутського миру, підписаного з Туреччиною.

Згідно авторської концепції, в майбутньому тут цілком може виникнути музейно-виставковий комплекс, готель для розміщення півсотні людей, а сама територія фортеці перетвориться на популярне місце проведень різних етно-фестивалів. Цей проект обласна влада вже возила до Європи у пошуках інвесторів.

Як розповів автор проекту "Формування музейно-туристичного комплексу "Кодацька фортеця" Юрій Лозовенко, в рамках його концепції не передбачається відновлення всієї фортеці. "Йдеться про відтворення приблизно 20% кордонів, які залишилися незруйнованими кар'єром. Вони дадуть туристам розуміння того, як виглядав Кодак ", - пояснив архітектор.

А от на самому кар'єрі, прямо над водою, є можливість спорудити оригінальний будинок, в якому може бути розташований музей, виставковий центр, кінотеатр і багато іншого. Поруч з цим комплексом автор пропонує побудувати готель, будівля якого каскадом спускається по схилу пагорба. "Дуже цікавою є територія, яка знаходиться трохи вище фортеці. Це старовинне кладовище, на якому ховали католиків і православних. А неподалік розташовувалася Архангельська церква, що існувала з 1787 до 1930 року. Ми хочемо побудувати її точну копію, яка не буде пам'яткою архітектури, але стане культовим об'єктом у селищі ", - розповів архітектор.

Юрій Лозовенко акцентує на тому, що представлений проект є концепцією, а не фінальним варіантом музейно-туристичного комплексу, а тому говорити про конкретні суми, які будуть потрібні на реалізацію його задумів, говорити передчасно. До остаточного формування проекту може пройти ще пара років, протягом яких є ймовірність знайти інвесторів.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.

Шевченко у Вашингтоні. Боротьба за цінності

Процес встановлення пам'ятника Тарасові Шевченку у Вашингтоні в 1964 році з нагоди 150-річчя від дня його народження розтягнувся у часі на кілька років і набув неабиякого резонансу у закордонній пресі. Водночас досі так і не стали надбанням гласності заходи кдб срср навколо тієї події. Розсекречені документи з архіву Служби зовнішньої розвідки України дають змогу нині побачити, як діяли за тих обставин і яку позицію займали представники кремлівського керівництва, американських політичних кіл і української діаспори.

"Ми позбулися «пушкіних», «Московської» ковбаси і «Тульських» пряників", - Олег Пустовгар

Процеси очищення інформаційного та публічного простору від російської присутності прискорилися після повномасштабного вторгнення Росії. Утім, роботи ще багато. Що вдалося зробити в цьому напрямі за останні роки на Полтавщині, а які питання ще варто розв'язати, – розповів у інтерв'ю представник Українського інституту національної пам'яті в Полтавській області Олег Пустовгар.