У Львові відкрили пам'ятник убитому мажорами композитору. ФОТО

У музеї-заповіднику "Личаківський цвинтар" відбулося відкриття та освячення пам’ятника на могилі композитора Ігоря Білозіра.

Про це повідомляє прес-служба Львівської ОДА.

Захід відбувся за підтримки ЛОДА і її голови, наголошують у прес-службі.

 Пам'ятник являє собою янгола з білого мармуру. Фото: radiosvoboda.org

У приміщенні Національного академічного українського драматичного театру імені Марії Заньковецької відбувся концерт "Слід на землі", присвячений пам’яті Ігора Білозіра.

 Фото: loda.gov.ua

Прихильники творчості композитора можуть відвідати фотовиставку, присвячену І.Білозіру у фотогалереї Василя Пилип’юка (м. Львів, вул. Стецька, 3а).

Ігор Білозір - композитор і виконавець, народний артист України, з 1979 року - керівник фольк-рок гурту Львівської обласної філармонії "Ватра".

 

Загинув унаслідок після численних травм, завданих йому двома чоловіками у центрі Львова після сварки, яка виникла через те, що Білозір з друзями співав українською у кав'ярні "Цісарська кава".

Кліп ВІА "Ватра" на пісню "Пшеничне перевесло". 1982 рік

Винуватці смерті композитора - син першого заступника начальника управління міліції Львова Дмитро Воронов і його товариш Юрій Калінін - були засуджені на 10 і 8 років в'язниці. Зараз вони вже на волі.

За ліквідацію Коновальця – трикімнатна квартира і 1000 рублів на меблі

В архівних фондах розвідки знайдено матеріали, які проливають світло на деякі подробиці широкомасштабної операції з ліквідації голови Проводу ОУН Євгена Коновальця, яку 23 травня 1938 року здійснив Павло Судоплатов за прямою вказівкою Йосипа Сталіна. Нові свідчення злочину більшовицького режиму проти українського визвольного руху ґрунтуються на письмових доповідях одного з головних фігурантів справи Василя Хомяка – особливо цінного агента ГПУ/НКВД УСРР, який діяв під псевдонімами "Лебедь" та "82" і якому вдалося впровадити убивцю у близьке оточення лідера українських націоналістів під виглядом свого родича.

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.