Спецпроект

У південноосетинській столиці буде створено Музей геноциду

Керівництво самопроголошеної республіки Південна Осетія 8 серпня на Соборній площі Цхінвалі взяло участь в установці таблички на одній з будівель, в якій розташовуватиметься Музей геноциду.

Про це повідомляє ekhokavkaza.com.

У церемонії взяв участь і екс-глава республіки Едуард Кокойти.

"Події серпня 2008 року неоднозначні. Це, з одного боку, трагедія, але в теж час цей і свято, оскільки тоді припинився багаторічний геноцид осетинського народу", - наводить слова Кокойты ресурс.

Діючий глава республіки, у свою чергу, сказав, що роботи по відновленню зруйнованої п'ять років тому будівлі, в якій планується створення Музею геноциду, почнуться незабаром.

"Найближчим часом почнуть облаштовувати будівлю під музей. За багато років набралося багато матеріалу, і цей музей потрібний - народ повинен знати свою історію", - сказав Леонід Тібілов.

Південна Осетія — самопроголошена частково визнана держава на південному Кавказі. Значна частина світової спільноти (в т.ч. й Україна) розглядає Південну Осетію (Цхінвальський регіон) як зону етнополітичного конфлікту, при цьому визнаючи її частиною території Грузії у складі трьох адміністративних одиниць.

2008 року за підтримки і збройного втручання Росії регіон було повністю виведено з-під контролю Грузії, після чого його незалежність визнали Російська Федерація, Венесуела, Нікарагуа, Науру.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.

Світозар Драгоманов. Боротьба за добре ім’я батька під прискіпливим стеженням НКВС

Стеження тривали упродовж трьох років і завершилися викликом на початку 1938 року до управління нквс. Але найбільші побоювання Світозара Драгоманова не справдилися. Його не заарештували. В обмін на свободу запропонували стати секретним співробітником. Під диктовку чекістів одразу ж змусили написати підписку. Але агент "Відданий" виявився не настільки відданим, як того хотіли чекісти.

На Афоні були врятовані 200 старовинних книжок з українського козацького скиту Чорний Вир: Сергій Шумило отримав рідкісну можливість їх дослідити

"Колись ці примірники Острозької Біблії були частиною бібліотеки українського козацького скиту Чорний Вир, який за допомогою ченців пощастило виявити на Афоні. Цей скит вже давно, на жаль, стоїть пусткою, покинутий людьми. Проте його бібліотека зберіглася. Вона складається приблизно з 200 українських стародруків XVI — XVIII століть".