Спецпроект

У Музеї окупації Латвії - виставка про Голодомор

11 вересня у Музеї окупації Латвії в Ризі відбудеться відкриття виставки "Голодомор в Україні 1932-1933 років — геноцид українського народу".

Захід приурочено до 80-х роковин Голодомору в Україні, повідомляє Конгрес українців Латвії.

Основу виставки складають плакати, архівні матеріали, документи тих часів, фільми про Голодомор 1932-1933 років.

За словами організаторів, дана виставка — висвітлення історичної правди про злочини тоталітарного режиму більшовиків на території України, переосмислення трагедій минулого і вшанування пам’яті невинно вбитих людей.

"Знайдені архівні документи вищих партійних та державних органів влади Радянського Союзу, а також документи міжнародних організацій підтверджують, що Голодомор є геноцидом українського народу, а голод використовувався як зброя масового знищення людей, - зазначають організатори виставки.

Відвідувачі ознайомляться з фотографіями і періодичними виданнями того часу, публіцистичними творами вітчизняних і зарубіжних літераторів, науковими працями дослідників, спогадами свідків голоду, рецептами сурогатних страв, за допомогою яких люди намагалися вижити. 

Виставка буде представлена в місті Ризі в Музеї окупації Латвії з 11 вересня по 11 жовтня та в місті Єлгава у листопаді.

Як відомо, цього року відзначають 80-і роковини Голодомору-геноциду 1932—1933 років в Україні. Громадський комітет із вшанування пам’яті жертв Голодомору, створений у 2010 році, вже розпочав підготовку до проведення пам’ятних заходів 23 листопада.

Нагадаємо, що у грудні 2010 року президент України Віктор Янукович відмовився відвідати цей музей, хоча візит у нього передбачений державним протоколом Латвії.

Музей окупації Латвії (латис. Latvijas Okupācijas muzejs) - музей в Ризі, експозиція якого висвітлює період історії Латвії з 1940 до 1991 року.

Цей період підрозділяється творцями експозиції на три етапи, які мають такі назви: "перший рік радянської окупації (1940-1941)", "окупація нацистською Німеччиною (1941-1944)" і "повоєнна радянська окупація (1944-1991) ".

Заснований в 1993 році. Фонди Музею складають близько 30 тисяч документів, фотографій, письмових, усних та матеріальних свідчень, що відображають історію Латвії з 1940 по 1991 рік, а також пам'ятні речі з місць ув'язнення і спецпоселення.

Дивіться також: 

Екскурсія музеєм окупації Латвії. ФОТО

Екскурсія меморіалом пам'яті жертв Голодомору. ФОТО

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер А. Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.