Українці купили "церкву Анни Ярославни" у Франції. ФОТО

Українська єпархія святого Володимира в Парижі придбала церкву XVIII сторіччя в Санлісі (45 км від Парижа) - поpуч із абатством святого Венсана, яке заснувала королева Франції, донька київського князя Ярослава Мудрого Анна у 1060 році.

Про це повідомляє прес-служба Українського католицького університету.

Купівлю здійснила єпархія святого Володимира в Парижі (Українська греко-католицька церква) на чолі з єпископом Борисом (Ґудзяком), президентом Українського католицького університету.

З листопада ця церква функціонуватиме як храм УГКЦ, при якій діятиме культурний центр Анни Ярославни, метою якого буде представляти українську культуру та розвивати українсько-європейську співпрацю.

Двері храму відкриються для усіх охочих 16 листопада. У цей день о 10:00 тут відслужать урочисту архиєрейську літургію. А 17 листопада українці зможуть взяти участь у поминальній архиєрейській літургії в соборі Паризької Богоматері, щоб спільно помолитися за жертв Голодомору.

Церква зовні...

За словами Ґудзяка, церква в Санлісі буде носити ім’я страстотерпців Бориса і Гліба", - наголосив єпарх Паризький.

За його словами, те, що підписання документів про купівлю цієї церкви відбулося тепер, є дуже символічним - адже "саме зараз вся прогресивна українська і світова громадськість сподівається на зближення України та Європейського союзу".

Церква, збудована на початку XVIII сторіччя, була придбана за 203 тисячі євро на пожертви українців з України, Франції, Англії, Сполучених Штатів та Канади.

За попередніми підрахунками, на ремонт та облаштування потрібно 1,5 мільйона доларів США, адже церква вже майже століття не діяла як храм, а була в приватній власності. Ґудзяк зазначив, що ремонт розпочнеться наступного року.

...і всередині. Фото: ugcc-cathedrale-paris.org.ua

"Церква є з тесаного каменю, в структурно дуже доброму стані. Вона має також великі підземелля, у яких є катакомби з римських часів, - зазначив єпископ. - Будівлю буде розділено на дві частини – каплицю та культурний центр, метою останнього буде представити Україну в контексті європейської історії і культури. Це символічно, адже саме Анна Ярославна стала першою з України, хто був зафіксований у європейській історії".

Проектом передбачено, що у приміщенні церкви діятимуть виставки та відбуватимуться різноманітні культурні заходи.

Анна Ярославна, Anne de Kiev - (орієнтовно 1024 - пізніше 1075) — донька київського князя Ярослава Мудрого, дружина французького короля Генріха I Капета, королева Франції, мати майбутнього короля Філіппа І.

В історії залишилася як прабабця майже 30 французьких королів.  В давньоруських джерелах Анна зовсім не згадується. Біографія реконструюється винятково на підставі звісток французьких середньовічних хронік і документів.

Пам'ятник Анні Ярославні в Санлісі

Анна славилася своєю освіченістю, культурою, мудрістю та красою.  Вона підписувала документи, відігравала важливу політичну роль, вела персональну переписку з Папою Римським, проводила активну доброчинну діяльність з церквою.

Після смерті короля, Анна Київська правила Францією до повноліття свого сина Філіппа I, після вступу на престіл сина продовжувала вести активну діяльність як королева-мати.

Фото: ugcc-cathedrale-paris.org.ua

Як шлюбний посаг Анна привезла з собою Євангеліє - ілюстрований рукопис стародавнього слов'янського походження. Згодом воно стало частиною музею Реймського Собору і отримала назву "Реймського Євангелія". Багато французьких королів,  серед яких і Людовик XIV, складали присягу на цьому Євангелії, йдеться у прес-релізі УКУ.

 Французька реклама українського видання Реймського євангелія

Анна провела більшість свого життя у Санлісі, який був столицею і резиденцією французьких королів. У 1060 році королева Анна Київська засновала абатство Святого Венсана y Cанлісi - як подяку за сина Філіппа. Абатство збереглося досьогодні і стало приватним католицьким коледжем.

Протягом тисячі років французи зберігали пам'ять про українську княжну та свою королеву: на її честь у Санлісі протягом багатьох століть влаштовували щорічний обід для вдів.

Французький образ Анни "Руської" Ярославни

Особистість Анни досліджували історики, спочатку у Франції, а згодом і в Україні. Про неї написано кілька історичних досліджень, романів і знято кінофільм.

При вході в абатство стоїть перший пам'ятник Анні Ярославні, встановлений уже після Французької революції. Новий пам'ятник Анні Київській було відкрито у 2005 році, тоді ж Санліс та Печерський район Києва розпочали співпрацю як регіони-побратими. У 2010 іменем Анни названо школу в Санлісі.

Читайте також:

Під Парижем ушанували Анну Ярославну. ВІДЕО

Середньовічне кохання - лицар Завіша і королева Кунгута Галицька

Французи видали комікс про Голодомор. ФОТО

Ірен Немировськи - французька письменниця родом з України

Монастир української енциклопедії під Парижем. ФОТО

Інші матеріали за темою "Франція"

Симон Созонтів. Опікун українців у Франції та "опіка" над ним органів кдб

Оперативній справі, яку в кдб завели на Симона Созонтіва, дали назву "Каучук". За аналогією з тим, що він був власником невеликої фабрики гумових виробів у Франції. Але він цікавив чекістів не лише як господарник і меценат, а передусім як багаторічний голова "Української громадської опіки" у Франції і в подальшому – голова виконавчого органу Української Національної Ради (прем’єр-міністр уряду в екзилі). Його певні риси характеру, політичні хитання й амбіції мали намір використати для здійснення спеціальної пропагандистської операції.

Поет Леонід Лиман. «Як я став ворогом народу»

У низці оперативних розробок органами кдб представників української творчої інтелігенції, що опинилися в еміграції, справа на поета Леоніда Лимана займає окрему нішу. Принаймні за обранням способів його компрометації. Покрокове розкриття тієї "кухні" кдб на підставі розсекречених документів з архівних фондів Служби зовнішньої розвідки України дає змогу наочно показати, як саме фальшували докази антирадянської діяльності, вигадували неіснуючі факти, використовували вивіски відомих міжнародних організацій і підписи їхніх керівників, залучали іноземних журналістів для поширення недостовірної інформації.

Паросля. Незручні спогади

Якщо 11 липня у польській історіографії вважається "апогеєм" конфлікту, то його початок відраховують від убивства мешканців колонії Паросля на Рівненщині. Подію намагаються пов'язати з першими збройними акціями бандерівського підпілля проти нацистів. Йдеться, насамперед, про напад сотні Григорія Перегіняка – "Коробки" на комендатуру містечка Володимирець 7 лютого 1943 року.

"Іспанські діти" в срср. Повернення на батьківщину… через підписку кдб

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено низку справ на колишніх "іспанських дітей", вивезених у 1937–1938 роках з Іспанії до срср для порятунку від війни. Справи датовані серединою 1950-х років, коли вони за репатріацією поверталися на батьківщину. Незадовго до виїзду з багатьма такими уже дорослими юнаками і дівчатами зустрічалися працівники кдб, встановлювали оперативний контакт, схиляли до співпраці, навчали азам нелегальної роботи за кордоном, давали завдання і платили гроші.