АНОНС: презентація путівника по Києву XIX-XXI століть

У музеї історії Києва відбудеться презентація книги Ігоря Гирича "Київ ХІХ-ХХІ. Путівник".

Книга розповідає про багатоетнічне і мультикультурне місто Київ. Це ніби культурологічний нарис про Київ, де автор поєднує розповідь про історичні події, що відбувались у місті, з описом його архітектурно-мистецьких пам'яток.

З путівника читач дізнається не лише про історію та архітектурні особливості тієї чи іншої споруди, а й про її мешканців, які зробили вагомий внесок в історію нашого міста та держави.

Путівник створений для самостійного ознайомлення з київськими пам'ятками, він поведе читача історичними куточками Старого міста, Подолом, Хрещатиком, Липками і Печерськом.

Час і місце заходу: 25 жовтня, 17:00. Музейно-виставковий центр "Музей історії Києва". Київ, вул. Богдана Хмельницького, 7 (метро "Театральна")

Кава і «Велика депресія»

Навряд чи бідні й голодні люди потребували насамперед кави, але на чашку вони бодай могли сподіватися. Відстоявши довжелезну чергу на доброчинну кухню, людина «отримувала миску кукурудзяної каші, часто без молока й цукру, і кухоль кави». Сільські жителі, втративши свої ферми, ставили на узбіччях намети і трималися на «квасолі і чорній каві». Дороті Дей згадувала, як чоловіки приходили до благодійних пунктів католицького робітничого руху "по одяг, черевики, шкарпетки чи плащ": "Коли у нас нічого не залишалося, ми казали: "Посидьте, випийте кави. Візьміть сендвіч". Кави ми варили дедалі більше".

Як зароджувалася французька плеяда Півдня України

Наприкінці XVIII – початку XIX століття Південь України певною мірою став привабливий для іноземних переселенців. У цей час уряд Російської імперії намагавсяу тому числі освоювати регіон руками західноєвропейців. Не останнє місце у цьому процесі займали французи, які утворили тут потужний конгломерат управлінців, аграріїв, промисловців та інших фахівців. Вони не просто приїхали заробляти гроші на торгівлі або вирощуванні винограду, але й дали поштовх до розвитку окремих галузей економіки, якими сьогодні тут продовжують користуватися (суднобудівництво, виноградарство, вівчарство, тощо).

Буркусь: хто сторожив спокій дому Франка?

Це був не безпородний дворовий собака (хоча і в тім нічого лихого нема, навпаки, не виключено, що й таких тримали Франки, бо принаймні в певний час пес був у них не один, а справжній гуцульський вівчур, полонинський собака, чи, як іще називають, карпатська вівчарка

У секторі «проблем ідеологічної боротьби»: історики та «перебудова»

Нині це Інститут історії України, а тоді слова "Україна" в назві інституту не було. Навіть у цьому в СРСР вбачали небезпеку. Всі спілкувалися російською, лише в одному відділі, де вивчали козаччину, українською. А аспірант Діма Табачник (який потім двічі у Януковича був міністром), ідучи до курилки повз цей відділ, казав: "Цвірінькають там цією українською"