У Чернігові відкрили виставку на честь першого директора "Хімволокна"

До 100-річчя від дня народження першого керівника Чернігівського "Хімволокна" у місцевому історичному музеї ім.Тарновського відкрилася виставка "Перший директор. В.Я. Радченко".

Про це повідомляє "Музейний простір".

В’ячеслав Якович Радченко народився 28 вересня 1913 р. в м. Шостка Чернігівської губернії (нині Сумської області). Після закінчення Шосткинського хіміко-технологічного технікуму з 1933 р. працював на першому в країні Клинському заводі хімічного волокна (Московська область).

З травня 1942 р. по жовтень 1945 р. – заступник командира 58-го гвардійського артилерійського полку.

У 1956-1969 роках – директор Чернігівського заводу синтетичного волокна, одного з головних підприємств міста і регіону, чільного представника хімічної промисловості країни.

За роки його директорства створено соціальну базу підприємства: побудовано 33 житлових будинки, робітничі гуртожитки, Палац культури, піонерський табір та інше.

За кошти підприємства будувалася обласна лікарня. Радченко домігся відкриття в Чернігові політехнічного інституту (нині – Технологічний університет) і запровадження тролейбусного сполучення (1964).

У вересні 2012 р. міський Палац культури – колишній Палац культури хіміків – отримав ім’я В'ячеслава Радченка.

На виставці експонується понад 70 предметів, пов’язаних з життям і діяльністю Радченка - фотографії, бойові ордени і медалі, відзнаки за трудові досягнення, дипломи, копії документів, прапори соцзмагань хімічного підприємства.

Виставка буде працювати до кінця 2013 року.

Перший Всеукраїнський Собор УАПЦ, 5-6 червня 1990 р.

Як установа божественна, Церква незмінно і недвозначно виявляє свою сутність у соборній свідомості своїх членів, натхнених Святим Духом. «Бо зволилося Духові Святому і нам» - так владно висловлює перший Апостольський Собор в Єрусалимі свою постанову.

Пам’ять про війну: дискурс демократії та дискурс тоталітаризму

Сьогодні неспокутуваний злочин комунізму повертається примарою нового світового конфлікту. Тому конфлікт історичних пам'ятей має не лише політико-ідеологічну, а перед усім, етичну природу і пов'язаний із нерозкаяністю за злочини комунізму. Отож, хай із сьогоднішнім ювілейним ушануванням жертв Другої світової війни прийде до нас усвідомлення що тоталітарне будяччя проросло на нашому полі не випадково. У Ялті 1945-го знесилене людство залишило ті зерна. Наше завдання сьогодні те будяччя виполоти.

ГУЛАГівська «одіссея» Патріарха Володимира

18 липня 1995 року спецпризначенці підрозділу «Беркут» битимуть кийками священників та мирян під стінами Софії Київської. Такою буде реакції української влади на бажання поховати у стінах храму українського православного Патріарха Володимира – Василя Романюка. В’ячеслав Чорновіл тоді викрикуватиме, що це “кінець незалежної України…”. «Беркут» і далі робитиме свою справу. Патріарха так і не поховають у храмі, а лише перед його стінами. Ці події ввійдуть в історію, як «чорний вівторок». Та передуватиме їм не менш напружене та сповнене боротьби життя. Історія «одіссеї» Патріарха Володимира концтаборами та тюрмами ГУЛАГу.

Спільний біль. Спільна історія. Дискусія до Дня пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу

Щороку 18 травня в Україні відзначається День пам'яті жертв геноциду кримськотатарського народу – згадуються події 1944 року, коли радянський тоталітарний режим насильницьки виселив людей із їхніх рідних земель. Цей день офіційно започаткований тільки 2015 року, а історія та традиції кримських татар досі залишаються загадкою для багатьох українців.