Спецпроект

У Брюсселі відкривається новий музей історії Срібного століття

6 грудня 2013, за чотири роки після відкриття Музею Магрітта, Королівські музеї витончених мистецтв Бельгії представлять черговий проект в Брюсселі - Musée Fin-de-Sciècle. Новий музей розташується на Горі мистецтв - знаменитому районі в центрі міста, де розташовано відразу кілька найважливіших музеїв Бельгії.

Про це пише  tourprom.ru.

У Musée Fin-de-Sciècle представлені роботи знаменитих бельгійських художників, що творили на рубежі 19-20 ст., - Джеймса Енсор, Фернана Кнопфа, Віктора Орта, Леона Спілліарта, Анрі ван де Вельде і Філіпа Вольферса, а також зарубіжних майстрів - Поля Гогена, Огюста Родена, П'єра Боннара, Еміля Галле, Луї Мажорелля, Альфонса Мухи та ін.

Musée Fin-de-Sciècle розповідає про культурне життя Брюсселя на рубежі століть, представляючи його як "культурне перехрестя" Європи і "столицю" стилю модерн ("ар нуво"). "Кінець чогось завжди є початком чогось нового" - ці слова є втіленням концепції нового брюссельського музею. Зібрані тут твори мистецтва відносяться до самих різних галузей творчості - живопису та філософії, поезії та архітектури, літератури та фотографії. Про історію бельгійського і загальноєвропейського Срібного століття розповідають картини, малюнки, скульптури, фільми і предмети декоративного мистецтва.

Експозиція нового музею оповідає про перелом, який традиційне, класичне мистецтво переживало в кінці 19 - початку 20 ст., і зародження таких нових течій, як імпресіонізм, пост-імпресіонізм, нео-імрессіонізм і символізм. Особлива увага при цьому приділяється саме бельгійським художникам, пов'язаним з цими напрямами, - Жану Дельвілю, Анрі Евенполю, Костянтину Меньє, Емілю Клаусу Тео ван Ріссельбергу, Фелісьєну Ропс і Леону Спілліарту. Відмінною особливістю нового музею, як і багатьох інших музеїв Бельгії, є використання найсучасніших технологій, інтерактивний характер експозиції і прагнення задіяти у відвідувачів музею відразу всі органи чуття. Так, пам'ятники архітектури стилю модерн відтворюються за допомогою 3D - проекцій.

Musée Fin-de-Sciècle стане четвертим музеєм, що входять в об'єднання Королівських музеїв витончених мистецтв Бельгії; крім нього та Музею Магрітта в це об'єднання також входять Музей старих майстрів і Музей сучасного мистецтва. Загалом колекція Королівських музеїв витончених мистецтв Бельгії включає в себе твори мистецтва від 15 до 21 ст.

Теми

Ярослав Гайвас. Провідний діяч ОУН, розвідник, журналіст

Ярослав Гайвас належав до особливої категорії об’єктів оперативної розробки органів нквс / кдб – ідейних, переконаних, грамотних, добре підготовлених для підпільної роботи, які здобули хорошу освіту й пройшли велику школу боротьби, конспірації, перебування в тюрмах і таборах. Таких, на думку чекістів, не можна було ані завербувати, ані схилити до відмови від антирадянської діяльності. Тож їх мали тримати в полі зору і вигадувати способи, як мінімізувати активність.

Полковник Альфред Бізанц. Нотатки з внутрішньої тюрми мдб урср

Доля Альфреда Бізанца схожа з історією австрійського ерцгерцога Вільгельма Франца фон Габсбурга-Лотрінґена, відомого як Василь Вишиваний, який став полковником Легіону УСС і зіграв помітну роль в українському національно-визвольному русі. Той так само починав успішну кар'єру в австро-угорській армії, потім командував різними формуваннями у складі Української галицької армії та Армії УНР, після завершення Другої світової був схоплений працівниками СМЕРШ у Відні, доправлений для провадження слідства до Києва та обвинувачений у співпраці з низкою іноземних розвідок.

Країна Газарія. Коли Чорне море було італійським

Найдавнішою європейською картою, дату виготовлення якої ми знаємо достеменно, вважають портолан П'єтро Весконті 1311 року. І на ньому, разом з рідною для картографа Італією, зображена й Україна – точніше північне узбережжя Чорного моря із Кримом.

"Бруд війни. Солдати на полі бою у Другій світовій". Уривок із книжки Мері Луїзи Робертс

Американська історикиня Мері Луїза Робертс пропонує інший погляд на Другу світову, зосереджуючись не на описі стратегій і битв, а на "соматичній історії" фронту — історії людського тіла. На основі мемуарів та свідчень учасників боїв у Нормандії, Апеннінах та Арденнах вона простежила, як тіло солдата водночас ставало і головним інструментом війни, і її найвразливішою жертвою.