Спецпроект

Злодій подає до суду на музей, який він же обчистив

Житель Румунії, який зізнався в крадіжці полотен Гогена, Моне і Пікассо, заявив, що має намір подати до суду на музей через пограбування.

Про це пише telegraf.com.ua.

Обурює злодюжку те, що пограбування виявилося неймовірно легким. 16 жовтня 2012-го року в місті Роттердам, Нідерланди, був пограбований музей Кюнстхал. Злочин вразив діячів мистецтва, оскільки злодії викрали безцінні картини: Пабло Пікассо "Голова арлекіна", Клода Моне "Міст Ватерлоо" і Поля Гогена " Дівчина перед відкритим вікном".

Поліцейським вдалося ідентифікувати особи підозрюваних. Після арешту грабіжників правоохоронці намагалися з'ясувати місцезнаходження полотен, але їх зусилля не принесли результатів.

Мати одного із затриманих Раду Догару заявила, що спалила картини в печі бажаючи знищити докази проти її сина. І правда, в попелі були виявлені обвуглені фрагменти трьох творів живопису і цвяхи з рам, що використовуються в XIX столітті. Але пізніше жінка спростувала власні слова, заявивши судді: "Картини, звичайно, не були знищені. Я не знаю, де вони знаходяться, але вважаю, що вони були продані".

Свій внесок у плутанину зі зниклими шедеврами вніс і адвокат румуна, який заявив, що його клієнт може повернути частину картин, а потім зізнався: "Вони в Молдові" . Але більше всіх слідчих заплутав Раду Догару, який повідомив, що насправді його мати віддала полотна українцеві Володимиру Владимиренко, який проживає в Лондоні.

"На даний момент місцезнаходження картин невідомо", - підсумував результати розслідування представник музею. На суді Догару в черговий раз вразив співробітників правоохоронних органів: він заявив, що має намір подати до суду за надто легке пограбування.

" Я й уявити не міг, що музей залишить такі цінні речі без охорони - там не було ні охорони, ні сигналізації. Я увійшов туди за допомогою звичайної викрутки" , - розповів житель Румунії. Його підтримав адвокат Каталін Данку: "Мова йде про халатність, що призвела до тяжких наслідків".

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер А. Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.