Українці мають знайти компроміс, як поляки у 1980-х - науковець

Українські політики і всі небайдужі мають знайти компроміс, який дозволить прийняти закони, необхідні для партнерської співпраці з Євросоюзом.

Про це йдеться у відкритому листі професора Ягеллонського університету (Краків) Володимира Мокрія, керівника кафедри українознавства факультету міжнародних і політичних студій.

"Всі знають, що у разі непідписання угоди у Вільнюсі неприятелі матимуть достатньо часу, щоб пригнобити Україну, а ЄС матиме свої нелегкі проблеми та ще й вибори до Європарламенту", - зазначив професор.

За словами Мокрія, після підписання угоди у Вільнюсі можна буде вносити поправки, головне - підписати.

"Як депутат Сейму від [профспілкового руху] "Солідарність" в 1989-1991 роках, хочу поінформувати, що нас з "Солідарності" було 161 депутатів, а комуністів 299, - наголошується у зверненні. - Але ми їх переконували, просвіщали і змогли прийняти закони, завдяки яким почали звільнення від комунізму".

За словами професора, українці, як і люди "Солідарності" – це люди діалогу. Він просить усі зацікавлені сторони порозумітися і прийняти компромісні, але необхідні для євроінтеграції закони.

"Припинення євроінтеграційних стремлінь України означає повернення до недотриманого   царською владою Переяслава і відкинення європейських цінностей", - наголошує науковець.

Дивіться також: "Як посадити поруч владу та опозицію. Європейський досвід"

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.

Світозар Драгоманов. Боротьба за добре ім’я батька під прискіпливим стеженням НКВС

Стеження тривали упродовж трьох років і завершилися викликом на початку 1938 року до управління нквс. Але найбільші побоювання Світозара Драгоманова не справдилися. Його не заарештували. В обмін на свободу запропонували стати секретним співробітником. Під диктовку чекістів одразу ж змусили написати підписку. Але агент "Відданий" виявився не настільки відданим, як того хотіли чекісти.

На Афоні були врятовані 200 старовинних книжок з українського козацького скиту Чорний Вир: Сергій Шумило отримав рідкісну можливість їх дослідити

"Колись ці примірники Острозької Біблії були частиною бібліотеки українського козацького скиту Чорний Вир, який за допомогою ченців пощастило виявити на Афоні. Цей скит вже давно, на жаль, стоїть пусткою, покинутий людьми. Проте його бібліотека зберіглася. Вона складається приблизно з 200 українських стародруків XVI — XVIII століть".