Українці мають знайти компроміс, як поляки у 1980-х - науковець

Українські політики і всі небайдужі мають знайти компроміс, який дозволить прийняти закони, необхідні для партнерської співпраці з Євросоюзом.

Про це йдеться у відкритому листі професора Ягеллонського університету (Краків) Володимира Мокрія, керівника кафедри українознавства факультету міжнародних і політичних студій.

"Всі знають, що у разі непідписання угоди у Вільнюсі неприятелі матимуть достатньо часу, щоб пригнобити Україну, а ЄС матиме свої нелегкі проблеми та ще й вибори до Європарламенту", - зазначив професор.

За словами Мокрія, після підписання угоди у Вільнюсі можна буде вносити поправки, головне - підписати.

"Як депутат Сейму від [профспілкового руху] "Солідарність" в 1989-1991 роках, хочу поінформувати, що нас з "Солідарності" було 161 депутатів, а комуністів 299, - наголошується у зверненні. - Але ми їх переконували, просвіщали і змогли прийняти закони, завдяки яким почали звільнення від комунізму".

За словами професора, українці, як і люди "Солідарності" – це люди діалогу. Він просить усі зацікавлені сторони порозумітися і прийняти компромісні, але необхідні для євроінтеграції закони.

"Припинення євроінтеграційних стремлінь України означає повернення до недотриманого   царською владою Переяслава і відкинення європейських цінностей", - наголошує науковець.

Дивіться також: "Як посадити поруч владу та опозицію. Європейський досвід"

Справа Шухевича: політична міфологія та дослідницькі підходи

Тема колабораціонізму українського визвольного руху у Другій Світовій війні з нацистами вперше чітко проартикульована на початку 1960-х, коли професор Берлінського університету Альберт Норден заявив у жовтні 1959 року, нібито бійці батальйону "Нахтігаль" у перші дні нацистської окупації Львова вбили до трьох тисяч поляків та євреїв. У квітні 1960 року у Москві влаштували прес-конференцію, на якій, серед іншого, представили двох начебто свідків подій. З тих часів за "Нахтігалем" та Романом Шухевичем почала закріплюватися на Заході слава колаборанта та воєнного злочинця.

30 червня 1941. Як Бандера Незалежність відновлював

Події у Львові стали сигналом для тисяч оунівців і їхніх симпатиків. По всіх селах і містечках Західної України відбувалася один і той же сценарій: група молодих ентузіастів захоплювала приміщення владних органів — хоча це сказано надто гучно, адже «Совєти ще не пішли, а німці ще не прийшли» і влада фактично валялася на вулиці.

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.